Ціна повернення: як ветеран відновив справедливість у рідному місті
Нічний ресторан «Вогник», який місцеві називали елітним клубом, знаходився в самому центрі міста. Біля парадного входу, що виблискував неоновими вивісками, щільними рядами стояли дорогі автомобілі преміум-класу.
На ганку постійно чергували міцні охоронці в брендових куртках, які уважно сканували поглядом усіх перехожих. Микола відразу зрозумів, що головний вхід із сучасними рамками металошукачів і камерами йому категорично не підходить.
Тому він непомітно обійшов яскраво освітлену будівлю через темні, завалені сміттям внутрішні двори. Він професійно зачаївся в густій тіні біля службового входу, чекаючи слушного моменту для проникнення.
Біля дверей курили кухарі в брудних фартухах, голосно обговорюючи минулу робочу зміну. Дочекавшись, коли вони закінчать перекур і підуть всередину, він безшумно ковзнув у прочинені на доводчику двері.
Микола впевнено закрокував по слизькому від жиру коридору, намагаючись не привертати до себе зайвої уваги. Натрапивши на здивовану офіціантку, він діловито кинув їй на ходу, що прийшов терміново лагодити зламані холодильні камери.
Дівчина байдуже знизала плечима і втратила до нього інтерес, дозволивши безперешкодно пройти в адміністративну частину будівлі. Тут було значно тихіше, підлогу встеляв м’який ковролін, а стіни були стильно обшиті темними дерев’яними панелями.
На шляху сидів нудьгуючий охоронець, повністю захоплений переглядом новинної стрічки у своєму дорогому смартфоні. Микола м’яким, котячим кроком миттєво скоротив дистанцію і провів жорсткий задушливий прийом.
Охоронець навіть не встиг скрикнути, як відразу обм’як і знепритомнів від перекритого кровотоку. Колишній військовий акуратно посадив важкого чоловіка назад на стілець, насунувши йому формену кепку на самі очі.
Для безпеки він швидко витягнув обойму з газового пістолета охоронця і закинув її під дальній диван. Далі по коридору знаходилися масивні дубові двері, з-за яких виразно доносилися гучні чоловічі голоси і дзвін скляних келихів.
Микола глибоко вдихнув, вирівняв пульс до спокійних значень, різко відчинив незачинені двері і сміливо ступив усередину багато облаштованого кабінету. У просторому приміщенні за розкішно накритим столом сиділи сам Кабанов, двоє його мускулистих підручних і наляканий бухгалтер зі шкіряним дипломатом.
Раптова поява сторонньої людини у свята святих кримінального боса викликала у присутніх секундний шок. Микола, не втрачаючи часу, спокійно зачинив за собою дубові двері і демонстративно повернув засувку внутрішнього замка…
