«Цього не може бути»: фатальна знахідка на кухні, яка перевернула 5 років скорботи

Натхненний Сергій тут же нашкрябав на клаптику паперу друге повідомлення. Він поцікавився, чи можна тоді призначити зустріч на сьому годину вечора просто біля дверей її під’їзду. Аня здивовано подивилася на юнака й, не витримавши, вголос запитала, звідки він знає, де вона живе. Сергій застережливо приклав палець до губ, нагадуючи про дотримання тиші на лекції, і швидко накидав чергову відповідь.

Наполегливий кавалер наполягав, що давно знає не лише адресу, а й розташування її вікон, і перепитав, чи прийде вона о сьомій. Аня, густо залившись рум’янцем, ще раз мовчки кивнула на знак згоди. Щойно в коридорі пролунав рятівний дзвінок з останньої пари, дівчина кулею вилетіла з аудиторії. Вона навіть не звернула уваги на обурений вигук покинутої Аліси, яка запитувала, куди це та так мчить і як же бути з нею.

Звісно ж, спортивна й моторна подруга дуже швидко наздогнала її в коридорі. Примітно, що це був перший і єдиний випадок за всю історію їхньої дружби, коли Анюта так нічого й не розповіла про майбутнє побачення. Повернувшись додому, турботлива донька за звичкою приготувала смачну вечерю й терпляче дочекалася повернення тата зі служби. Нагодувавши батька, вона ніби між іншим кинула фразу про те, що піде ненадовго прогулятися надвір.

Аня вийшла з квартири, обережно причинила за собою двері й із завмиранням серця глянула на наручний годинник. Стрілки показували рівно сьому вечора, ні хвилиною більше чи менше. Спершу їй захотілося вчинити так, як учать у жіночих романах, — трохи запізнитися для годиться, але від цієї думки одразу стало соромно. Відкинувши ці дурні стереотипи, дівчина рішуче закрокувала вниз сходовими прольотами.

Біля самих дверей під’їзду її вже з нетерпінням чекав сяючий від щастя Сергій. У руках молодий чоловік дбайливо тримав три чудові кремові троянди, що випромінювали тонкий і ніжний аромат. Підходячи до хлопця, Аня з непідробним подивом і захватом подумала, звідки він тільки міг дізнатися, що це її найулюбленіші квіти. Як саме так сталося, але вони раптом одночасно кинулися назустріч одне одному, і Сергій ніжно поцілував її.

Молоді люди не бачилися всього кілька коротких годин після закінчення лекцій, але обом здавалося, що минула ціла вічність. Коли тато пізно ввечері повернувся з роботи, його втомлений погляд відразу зачепився за розкішні троянди. Аня обережно поставила подарований кавалером букет у красиву кришталеву вазу просто на кухонному столі. Батько повільно наблизився до квітів, уважно придивився до бутонів і раптом різко відскочив назад, ледь не впавши на кахляну підлогу.

Він різко обернувся до доньки й абсолютно білим обличчям, тремтячим голосом запитав, звідки тут узялися мамині троянди. Тато зізнався, що буквально сьогодні рано-вранці приніс на її могилу точно такі самі квіти. Відмінною особливістю тих бутонів була одна вельми незвична пелюстка, яка своєю формою дивовижно нагадувала серце. Цю дивну деталь Аня помітила ще вдень, коли тільки-но побачила Сергія з букетом біля свого під’їзду.

А тепер про неймовірну схожість квітів заговорив і вражений до глибини душі батько. Чи було це простим збігом, чи Сергій теж має слабкість до таких троянд? Від цих думок тепла хвиля ніжності й світлого смутку знову накрила дівчину з головою. Зрозуміло, першою про те, що між нею та Сергієм сталося, дізналася її найкраща подруга Аліса.

Уважно вислухавши збивчиву розповідь Ані, вона з поважним виглядом заявила, що дає своє добро на ці стосунки! Подруга поводилася у своєму звичному театральному амплуа, але Аня чудово бачила, наскільки щиро та за неї радіє. Аліса витримала ефектну паузу, після чого перейшла до складніших і нагальніших питань. Вона розсудила, що все це вони вважатимуть успішно виконаною програмою мінімум.

Дівчина поцікавилася, як справи з татом, де, на її думку, закладена їхня програма максимум, і чи є хоч якийсь зсув. Аня лише тяжко зітхнула й із неприхованим сумом змушена була погодитися з її доводами. Їй було фізично некомфортно почуватися абсолютно щасливою на тлі тотальної самотності тата. Саме з цієї вагомої причини вона досі ні йому, ні Сергієві ще нічого не розповідала про їхнє знайомство.

Однак дівчина чудово усвідомлювала, що сказати правду й познайомити їх у будь-якому разі обов’язково треба. Досі ні Аня в Сергія вдома не була, ні він у неї, хоча хлопець неодноразово наполегливо запрошував її до себе. Він не раз казав, що дуже хоче якнайшвидше познайомити кохану зі своєю мамою. На жаль, здійснити цей задум фізично було можливо лише в рідкісні вихідні дні.

У нещодавно відкритому клінічному госпіталі повним ходом ішли складні організаційні процеси, а нові хворі надходили безперервним потоком. Через таке колосальне навантаження мамі Сергія доводилося щодня затримуватися на роботі допізна. Для спокійної зустрічі лишалися тільки вихідні, та й то, якщо не надходило тривожного дзвінка з госпіталю. Якщо говорити зовсім відверто, Аня панічно боялася майбутнього знайомства з мамою Сергія.

У її голові нав’язливо крутилася думка про те, що раптом вона просто не сподобається цій сильній і вольовій жінці. Дівчина була твердо впевнена, що благородний Сергій ніколи не дасть її скривдити. Але ставати яблуком розбрату між ним і його матір’ю, яка самотужки ростила сина, було категорично не можна. Це було б рівнозначно тому, якби хтось, навіть сам Сергій, раптом спробував стати між татом і Анею.

Налякана Аня дедалі частіше запитувала себе, як би вона вчинила на його місці, і панічно боялася знайти чесну відповідь. Але, як відомо, все неминуче колись обов’язково стається. Наближався день народження Сергія, який напередодні вже встигли весело відсвяткувати галасливою студентською компанією в кафе. Після цього свята іменинник запросив Аню в неділю до себе додому, підкресливши, що будуть тільки вони з мамою.

Дівчина чудово розуміла, що мусить піти, і сама всім серцем хотіла цього візиту, навіть попри свої внутрішні побоювання. У суботу Аня, за заведеною традицією, закупила з татом продукти й приготувала розкішний недільний обід. Після всіх хатніх клопотів вона вийшла з душу й під урчання фена вийшла до батька в кімнату. Тато в цей момент розслаблено сидів на м’якому дивані й дивився телевізор.

Аня повідомила батькові, що ввечері йде на день народження до одного хлопця з їхньої університетської групи. Турботливий тато відразу відволікся від мерехтливого екрана й запропонував особисто забрати доньку з вечірки. Намагаючись не дивитися йому в очі, дівчина збрехала, що цього робити не треба, бо їх із Алісою хлопці обов’язково проведуть. Згораючи від внутрішнього сорому за свою брехню, вона швидко шмигнула до своєї кімнати й почала квапливо перевдягатися.

Аня чітко розуміла, що якби раніше чесно розповіла про Сергія, зараз їй не довелося б брехати. Щодо брехні в їхній родині ще за життя мами було заведене залізобетонне правило — ніколи не казати неправди. Мама взагалі жартома вважала цей негідний вчинок справжнім смертним гріхом. Тато завжди цілковито й по-своєму підтримував дружину в цьому принциповому питанні…