Фатальна помилка лейтенантів, які не знали, з ким зв’язалися
Досвідчена фахівчиня пояснила, що на реабілітацію підуть багато довгих років. Колишньої наївної дівчинки Аліси більше не буде існувати ніколи в цьому житті. Проте в неї залишався шанс переродитися в цілком іншу, сильнішу людину.
Громов із важким зітханням розуміння кивнув, усвідомивши свої справжні здібності в цьому житті. Він досконало вмів вистежувати ворогів і руйнувати дощенту чужі життя. Але мистецтво просто бути поруч із травмованою людиною виявилося для нього найскладнішим завданням.
Однієї ночі Аліса несподівано зайшла до кабінету батька й важко опустилася в крісло навпроти. Несподівано твердим голосом вона зажадала розповісти їй усе в найдрібніших подробицях. Донька наполягла на своєму праві знати все про передсмертні муки цих садистів.
Цілком беземоційно батько почав свою розповідь із головного організатора Ковальова. Він у деталях описав жалюгідні крики садиста і його передсмертні благання про милосердя. Аліса слухала ці крижані криваві подробиці з цілком нерухомим обличчям.
Потім настала черга розповіді про силовий штурм квартири приятелів Сичова й Дроздова. Чоловік методично перелічував долі всіх інших виродків, не упускаючи жодної важливої деталі. На той момент, коли цей страшний список підійшов до свого логічного завершення, небо за вікном уже почало світлішати.
Вислухавши все до самого кінця, дівчина підвелася зі свого місця й заговорила іншим, сповненим внутрішньої сили голосом. Вона щиро подякувала батькові за чесність, заявивши, що тільки тепер справді зможе почати жити далі. Коли Аліса тихо вийшла з кабінету, стомлений Громов залишився сидіти біля відчиненого вікна.
Через довгих три місяці затворництва дівчина вперше з’явилася перед батьком в охайних джинсах і светрі. Підвівши здивований погляд від газети, Громов почув тверду заяву доньки про бажання повернутися до перерваного навчання. На це він із величезним полегшенням відповів згодою підтримати будь-які її починання.
Однак Аліса одразу уточнила, що має намір перевестися на факультет психології. У майбутньому вона хотіла професійно допомагати іншим нещасним жертвам переживати подібний страшний досвід насильства. Дивлячись у її рішучі очі, батько кришталево ясно усвідомив, що перед ним стояла цілком нова, сильна особистість.
Із настанням вересня дівчина благополучно повернулася до навчального процесу, а Громов, провівши її, повернувся до кабінету. На його столі досі лежала та сама фатальна тека з матеріалами справи. Довго дивлячись на фотографії своїх ворогів, він кинув усі ці страшні документи у вогонь жаркого каміна.
Однак початок спокійного життя був доволі грубо перерваний телефонним дзвінком від вірного Слідопита. Той попередив свого начальника про виникнення вкрай серйозної й несподіваної проблеми. Інформатор доповів, що під них почав глибоко копати якийсь дуже досвідчений приватний детектив.
Він уже якимось незбагненним чином зумів вийти на той самий таємний покинутий кар’єр. За словами Слідопита, цей прискіпливий нишпорка буквально вчора активно використовував там гідроакустичний ехолот для глибоководних пошуків. Почувши ці новини, Громов у відчаї заплющив очі, з гіркотою усвідомлюючи свою фатальну помилку.
Віддавши наказ встановити точну особу цього небезпечного нишпорки, Громов важко опустив телефон на стіл. Він розумів, що невідворотно починається цілком нове, не менш небезпечне полювання. Через добу на стіл авторитета лягло пухке досьє на сорокадворічного Ігоря Савельєва.
Це був колишній принциповий слідчий прокуратури з цілком бездоганною репутацією. Виявилося, що цього прискіпливого професіонала особисто найняв впливовий батько загиблого Ковальова з передмістя. Уважно вивчаючи фотографію цього жорсткого чоловіка, авторитет миттєво все зрозумів…
