Кінець ілюзіям: день, коли споживацьке ставлення родини чоловіка перейшло всі межі

— Марина хитро примружилася. — Пам’ятаєш, ти говорила про цього Едіка, нареченого, Ковалевського?

— Ну так, автосалони і все таке.

— Ага, салони… — Марина розсміялася. — Мій чоловік працює в податковій. Я заради інтересу запитала. У Ковалевського-старшого ФОП з ремонту глушників і шиномонтажка в гаражах. Ніяких салонів. Банкрут він майже. Вони, схоже, розраховували, що весілля оплатять нові родичі, щоб перед своїми кредиторами пил пустити. Дурепу шукали з приданим.

Інга зупинилася посеред коридору. Запах ванілі та свіжого хліба огортав її як захисний кокон. Вона уявила обличчя Вадима, коли він дізнається, що його квиток у вище товариство виявився квитком на трамвай до гаражного кооперативу.

Вона дістала телефон, розблокувала чорний список на секунду, щоб перевірити повідомлення. Там висіло двадцять непрочитаних від Вадима:

«Інго, давай поговоримо».

«Мама з глузду з’їжджає, я сплю на розкладачці».

«Едік виявився гадом, він не бере мене на роботу».

«Пробач мені, я був ідіотом. Можна я приїду за речами і поговоримо?»

Інга видалила все, не читаючи. Вона набрала номер ріелтора, візитку якого зберігала пів року.

— Алло, Олено, це Інга. Пам’ятаєте, ми дивилися ділянку з недобудованим будиночком у Петрівському? Так, ту, з яблунями. Вона ще продається? Чудово, я готова внести завдаток. Так, уся сума на руках.

Вона вийшла з будівлі фабрики. Осіннє сонце світило яскраво, по-справжньому. Повітря було прозорим і холодним. Інга вдихнула на повні груди. Жодних чужих парфумів, жодного ниття, жодних претензій. Вона була простою жінкою. Просто жінкою, яка щойно купила собі свободу за два мільйони, які не дісталися ворогу. І це була найкраща угода в її житті.

Додому вона йшла пішки, купивши дорогою величезний букет хризантем для себе, тому що вона господарка становища. В її домі тепер завжди буде смачно пахнути, і ніхто не скаже, що сир недостатньо елітний. А Вадим… Вадим нехай їсть те, що заварив. Головне, щоб не вдавився. Але навіть якщо вдавиться, Інга плескати по спині вже не прийде.