Мільйонер впустив до дому жебрачку й велів їй умитися. Сюрприз, який чекав на багача біля дверей ванної
Нічною трасою мчав автомобіль, за кермом якого сидів чоловік. Він усміхався, хоча голова його була забита зовсім нерадісними думками. Максим повертався від друга, де вони чудово провели час на дачі, насолоджуючись лазнею та шашликами.
Причина його невеселого настрою крилося в недавніх подіях. Він згадував розмову зі своїм другом. Приятель завів цю бесіду вже після того, як його дружина пішла вкладати сина спати.
«Максе, тобі вже майже сорок років, а ти все сам», — згадував чоловік слова свого товариша. «Подивися, які ми щасливі з Мариною, а ти зараз повернешся до свого порожнього дому, де, крім покоївки, тебе ніхто й не чекає». «Попрошу, у мене ще й дворецький є, і охорона», — віджартувався Макс.
«Вони теж дуже раді будуть мене бачити». «Ну, тільки тому, що ти їм платиш», — відповів також жартома і друг. «А ти своїй Марині скажи, що більше не даватимеш їй грошей, і ми подивимося, чи любить вона тебе більше, ніж мої працівники», — знову пожартував Максим.
Приятелі розсміялися, бо обидва чудово знали, що негативу у свої слова Максим не вкладав. Він прекрасно розумів, що в його найкращого друга хороша сім’я, і Марина була зі своїм чоловіком не лише в найкращі часи. Віджартовувався Максим тільки тому, що не хотів показувати своєї вразливості.
Йому було зле без сім’ї, і він мріяв, що одного дня одружиться і в нього з’являться діти. Але поки що все це залишалося лише мріями. «Зате я невразливий», — наводив ще один аргумент на користь холостяцького життя Максим.
«А тебе, пам’ятаєш, як лякали, що Марині зашкодять, що старшій доньці погрожували?» «Та облиш, зараз не ті часи. Дев’яності й нульові лишилися в минулому», — відповідав товариш.
«Ну, лиходії в будь-які часи є», — казав задумливо Максим. «Офіційно так, дев’яності минули, але методи не всі змінилися. І зараз люди випадково в аварії потрапляють, тонуть і безслідно зникають.
Та що я тобі розповідаю, ти й сам усе знаєш». «Знаю, але це не означає, що на собі й своєму житті треба ставити хрест», — відповідав друг. «І в дев’яності одружувалися, зараз усе-таки простіше.
А якщо ти так загроз від конкурентів боїшся, то міг би в бізнес не лізти, а стати звичайним роботягою. Але ж не захотів». Максим працював із самої юності.
Одразу після школи він вступив до інституту і водночас почав працювати. Він знав, що не хоче працювати на когось. Він завжди прагнув грошей.
У цій гонитві за багатством часу на особисте життя не залишалося. Іноді Максим, звісно, заводив інтрижки, але в серйозні стосунки ці романи не переростали. Так і вийшло, що Максим у свої неповні сорок років був самотній.
Звісно, не боявся він злочинців і погроз від конкурентів. Максим просто намагався хоча б для самого себе знайти плюси у своєму становищі. Від самотності він утомився, але й одружуватися аби з ким не хотілося…..
