Мільйонер впустив до дому жебрачку й велів їй умитися. Сюрприз, який чекав на багача біля дверей ванної
«Мій друг володіє практично всіма машинами в місті», — казав Максим. «Ми покараємо цього негідника».
«Я й не подивилася навіть, і не подумала про це», — відповідала бабуся. «Якщо хочете допомогти, то оплатіть ніч у готелі. А вранці я до храму дійду та й у своє село поїду».
«І як же ви все це хочете організувати, якщо у вас немає грошей?» — запитував Максим. Це запитання було звернене не стільки до бабусі, скільки до самого себе. Він міг би, звісно, просто дати їй грошей і довезти до найближчого готелю, але цього робити не збирався.
Ні, мільйонерові не було шкода пари тисяч для старенької. Йому просто здавалася вся ця ситуація надто дивною. Щось у глибині душі підказувало Максиму, що бабуся потрапила в серйозну біду.
Щось явно не сходилося в її заплутаній історії. Та й сама вона виглядала надто розгубленою. Що, звісно, природно для людини, яку вигнали з машини посеред пустої траси.
Але серце підказувало, що не в цьому криється причина розгубленості старенької й плутанини в її словах. «Давайте зробимо так», — почав уголос міркувати Максим. «Я пропоную вам зараз поїхати до мене додому.
Там і ви, і я спокійно відпочинемо. Завтра зранку я звожу вас до храму, а потім відвезу додому». Несподівано, але на цю пропозицію бабуся одразу ж відповіла згодою.
Максим навіть із полегшенням видихнув. Він щиро сподівався, що на цьому дивна історія закінчиться. Як у підсумку все обернеться, не очікували ні сам Максим, ні врятована старенька.
«А як вас, до речі, звати? Ми ж так і не познайомилися», — згадав раптом Максим, уже під’їжджаючи до свого дому. «Людмила Михайлівна», — відповіла бабуся, уважно розглядаючи особняк, до якого під’їжджав Максим.
«Паркан у вас який високий. Це дуже добре». Чоловік постарався не надавати значення словам старенької, хоч вони й здалися йому вельми дивними.
Уже в домі Максим провів Людмилу Михайлівну до гостьової кімнати, віддав їй свій домашній халат і зазначив, що поруч є ванна. Він припустив, що після таких пригод старенькій захочеться розслабитися в теплій воді. «Після душу принесіть свій одяг.
Я розпоряджуся, щоб його випрали, і завтра ви могли б піти до церкви в чистому вбранні», — додав Максим. Людмила подякувала чоловікові, і він залишив її на самоті. Максим одразу ж спустився до вітальні й дістав свій смартфон.
Він хотів перевірити новинні зведення, чи не розшукує хто-небудь цю загублену бабусю. Максим знайшов цілий сайт, на якому публікували орієнтування на зниклих людей. Більшість із них якраз були літніми й мали проблеми зі здоров’ям, зокрема й ментальним.
Максиму здалося, що це якраз той самий випадок, тільки от схожої бабусі він не знаходив. Можливо, Людмила Михайлівна каже чисту правду. Їй просто дуже не пощастило з водієм таксі.
«Куди мені прибрати свої речі?»
