Несподіваний фінал шкільного вечора: як склалося життя найкращої учениці класу

— П’ятаков вмить споважнів.

— Нова модель, Ауді.

— Олько, ну невже твоя? Звідки у вас стільки грошей?

— Від верблюда, П’ятаков. Мій чоловік мене любить і купує мені все найкраще.

— А я теж себе люблю. Наступного місяця мені теж прийде нова тачка, — втрутився в розмову Іван Зотов. — Я у себе один, от вирішив побалувати.

— Та вже, ти у нас взагалі старий холостяк. Живеш у своїй лікарні, ну а що? Студентки-практикантки щороку все молодші й молодші! — розреготався П’ятаков.

Нічого зі школою не змінилося. Сам жартував, сам сміявся.

— Ну, не зустрів ще свою кохану. У мене ж не все так просто, як у тебе! — огризнувся Ваня. Він же завідувач хірургічного відділення, Іван Сергійович.

— А що у мене? Побачив, полюбив, переміг. Ось уже двадцять п’ять років разом. Дівчата-доньки — красуні! — П’ятаков завжди з трепетом розповідав про свою сім’ю. — Ми скоро в будинок новий переїжджаємо.

— Оце так! — присвиснув Ростик Дубченков, хорошист і найкращий у класі з хімії. — Це ж де ти там будинок собі відгрохав? У Берізках, чи що?

— Хм! Ну, на Берізки я ще у своєму рибальському магазині блешень і вудок стільки не напродавав. Але теж у непоганому місці. На виїзді нове котеджне селище. Ось там і будемо мешкати.

— О, молодець, П’ятаков! У школі ж одні двійки хапав. Думали, похилою підеш. А ти он, підприємцем став!

Перша красуня класу, Ліза Ігнатьєва, пригубила шампанське і кинула оцінюючий погляд на однокласника-хулігана. Вона виглядала, як завжди, шикарно: тендітна, з гарною укладкою, ідеальним макіяжем і червоним манікюром. Тільки так має виглядати власниця салону краси.

— Я теж у тому районі будиночок приглядаю. Хочемо з Юрком купити. Він добре піднявся і ось, хоче мені подарунок на день народження зробити, — продовжила Ігнатьєва і за звичкою покрутила на пальці свою діамантову каблучку. — Але туди пускають не всіх. Тільки еліта там живе.

— Ой-ой-ой, все-все-все, осліп від твоєї краси і каміння, — зариготав П’ятаков. — Так, учився я незрозуміло як, але хіба це показник?