Один дзвінок адміністратору: як сестра провчила рідню, яка заборонила їй з’являтися на урочистості брата

Аріна Глібова стояла біля вікна своєї квартири і дивилася на вечірнє місто, коли у двері подзвонили. Вона не чекала на гостей: робочий день видався напруженим, ресторан готувався до завтрашнього банкету, і вона планувала провести вечір у тиші. Але дзвінок повторився наполегливо, і Аріна відчинила двері.

На порозі стояли її батьки, Костянтин Глібов та Тамара Глібова. Обличчя в обох були напруженими, батько тримав руки в кишенях пальта, мати нервово поправляла шарф. Аріна пропустила їх у квартиру, дивуючись, що привело батьків до неї без попередження.

— Проходьте, — сказала вона спокійно. — Чай будете?

— Не потрібен нам чай, — різко відповів Костянтин, навіть не роззуваючись. — Ми у справі.

Аріна причинила двері й обернулася до батьків. Тамара сіла на край дивана, батько залишився стояти посеред вітальні, ніби готуючись до важливої промови.

— Слухаю вас, — сказала Аріна.

— Завтра весілля у Єгора, — почав Костянтин, дивлячись доньці просто в очі. — Ми приїхали попередити.

— Я знаю, що завтра весілля, — Аріна злегка посміхнулася. — Єгор мій брат, він мені повідомив.

— Ось саме тому ми й тут, — втрутилася Тамара, і голос її пролунав жорстко. — Аріно, завтра на весіллі брата навіть не з’являйся. Зганьбиш і брата, і всю нашу родину.

Запала тиша. Аріна дивилася на матір, потім перевела погляд на батька. Костянтин кивнув, підтверджуючи слова дружини.

— Ми серйозно, — додав він. — Там будуть пристойні люди, батьки Вікторії, забезпечені, статусні. Ти ж розумієш, що твоя присутність створить незручну ситуацію.

— Незручну? — перепитала Аріна, не підвищуючи голосу.

— Ну так. — Тамара встала з дивана і підійшла ближче. — Аріно, ти ж розумна дівчина. Подивися на себе: тобі 27, у тебе немає чоловіка, немає дітей, немає кар’єри, про яку можна розповісти. Що ти скажеш гостям, якщо вони запитають, чим займаєшся? Що будеш відповідати?

Аріна мовчала. Батьки прийняли це мовчання за згоду….