Події, що передували від’їзду: складна ситуація в родині

— запитала вона, бо просто так у їхнє село ніхто не заїжджав.

— Так, хочу перебратися назавжди. Вирішив стати земським лікарем, звільнився зі швидкої допомоги.

— Чому? — здивувалася Світлана.

— Конфлікт із начальством. Отож вирішив попрацювати самостійно. Думаю, це буде цікава практика.

Поговорив ще трохи, він пішов. А до Світлани заглянула Галина Василівна.

— Світонько, яка радість! У нас свій лікар з’явився. Віктор Петрович влаштовується до нас працювати, — повідомила вона.

— Так, чула. Він тут заходив, — усміхнулася Світлана.

— А все ж це завдяки тобі, — хитро прищурилася сусідка.

— Я до чого тут? — злегка почервоніла Світлана.

— Так за ким він приїхав? Для наших хворих, чи що?

— Ні, ближче до тебе, — впевнено сказала фельдшерка.

— Та ні, він казав, у нього там якийсь конфлікт на роботі, — все ще сперечалася Світлана.

— Ой, та який там конфлікт! Його в будь-яку лікарню з руками й ногами заберуть. Ні, тут інша справа. Не прогавила б ти своє щастя.

Світлана лише насупилася.

— Ні, Галино Василівно, мені взагалі зараз не до цього, — сказала вона.

І це була чиста правда. Світлана вже не вірила ні в яке чисте й світле кохання. А Віктор Петрович цілком міг би знайти собі будь-яку іншу жінку, а не ту, яку власний чоловік вижив із квартири й ледь не довів до могили.

Про те, хто саме бажав їй зла, Світлана не знала допоки, поки, перекладаючи анотацію до якогось медичного обладнання, не побачила назву знайомого токсину — саме того, яким її намагалися отруїти. Світлана відкрила сайт і знайшла, що одним із замовників цього препарату був її Олексій. Це стало серйозним ударом. Виходить, нашкодити їй намагався власний чоловік!

І вона взялася ґрунтовніше вивчати його біографію. Це виявилося не так уже й важко. Вдалося з’ясувати, що будівельна фірма чоловіка — це фікція, створена спочатку з метою відмивання «чорних» доходів. Вона навіть побачила в інтернеті його переписку з якоюсь Мариною і, судячи з тону, їхні стосунки були дуже близькі. А ця Марина виявилася ніким іншим, як хіміком.

Повністю усвідомити значення своїх відкриттів Світлана не встигла. У двері постукали. Відкривши, вона побачила Надію Георгіївну, свекруху, і в першу мить злякалася, бо добре знала, що мати Олексія її недолюблювала. Проте нині гостья виглядала жалюгідною й розгубленою.