Події, що передували від’їзду: складна ситуація в родині

— сказала Марина. — Твоя дружина жива і здорова.

— Що? — злякався Олексій. — Хто це сказав?

— Я сама все дізналася. Лікаришка один, у якого всі гинуть як мухи, таки її відкачав. І живе вона зараз з твоєю мамою, припеваючи.

Ось цього Олексій уже по-справжньому злякався. Значить, обидві обмануті й зраджені ним жінки в порядку? А він-то вважав, що позбувся їх. А виявляється, вони могли становити для нього серйозну загрозу. Олексій поїхав у село, вирішивши переконатися, що його колишня дружина жива й здорова.

На щастя, в момент його приїзду у Світлани гостював Віктор. І вона заздалегідь помітила машину, що під’їжджала.

— Ой, колишній чоловік! — перелякано зітхнула вона.

— Давай-но трохи його розіграємо! — запропонував лікар і швидко виклав свій план.

Коли Олексій увійшов до хати, то став свідком жахливої картини. Світлана лежала в ліжку бліда, із закотившимися очима, видавала невиразні хрипи, а лікар схилився над нею, намагаючись її реанімувати.

— Що з нею? — вигукнув Олексій. — Вона жива?

— Поки що, але на останньому подиху. Якщо хочете, можете попрощатися з нею, — сказав Віктор Петрович і вийшов із кімнати.

— Ну й напугала ж ти мене, — сказав Олексій, схилившись над дружиною. — Мені казали, ти наче в порядку, а виявляється — я в порядку. Маринка не обманула, дала правильний засіб, і я ним правильно скористався. Але не хвилюйся, сподіваюся, скоро опинишся в раю.

Він і не підозрював, що всі його відверті слова записувалися на диктофон, щоб згодом бути переданими до слідчого відділу.

Невдовзі після того, як Олексій був засуджений за замах на вбивство, а Марина отримала тюремний термін за махінації з препаратами, Світлана й Віктор зітхнули з полегшенням і намагалися забути цю історію. Вони вирішили одружитися. До того ж у них було ще одне важливе діло. Маленького Ярослава вони разом вирішили всиновити.

Надія Георгіївна нетерпляче чекала моменту, коли зможе нарешті обійняти онука. Але для цього треба було відремонтувати дім, чим вони і зайнялися. Коли нарешті все було готове, хлопчика перевезли з інтернату, і він почав швидко одужувати. Можливо, тому, що тепер про нього дбали значно краще, ніж раніше, а може й просто від щастя, бо тепер він не був сиротою. У нього були мама, тато, бабуся, а ще йому сказали, що скоро народиться сестричка.

Віктор же очолив амбулаторію, користуючись величезною довірою й любов’ю місцевих мешканців. Світлана в декреті теж не сиділа склавши руки. Вона взялася за переклад книжки про велику любов і велику надію.