«Поки вона на роботі…»: дружина вирішила зустріти чоловіка в аеропорту, але замість обіймів почала таємне стеження

Анна спробувала згадати, коли почалося охолодження між ними. Роман став частіше їздити у відрядження: то до Львова, то до Дніпра, то до Харкова. Казав, що розширюють філії, потрібно особисто контролювати поставки, зустрічатися з партнерами. Вона вірила. Чому б не вірити? Він завжди приїжджав зі звітами, розповідав про зустрічі, показував фотографії з корпоративів.

Усе виглядало правдоподібно. А може, вона просто не хотіла бачити? Не хотіла помічати, як він став холоднішим, відстороненішим? Як перестав цікавитися її справами, її життям? Як усе частіше затримувався на роботі, відповідав на дзвінки, виходячи в іншу кімнату? Дрібниці, які можна списати на втому, на стрес, на завантаженість.

Але тепер усі ці дрібниці складалися в чітку картину. Анна встала з дивана, пройшла на кухню, налила собі води. Випила склянку, відчуваючи, як холодна рідина проходить по горлу. Потрібно було думати тверезо. Паніка і сльози — потім. Зараз потрібен план.

Вона повернулася у вітальню, взяла телефон і відкрила нотатку, яку написала біля того будинку. Перечитала. Фраза Романа звучала в голові знову і знову. Що він планував? Який сюрприз? Публічне викриття? Оголошення про розлучення в присутності друзів або родичів? Чи щось іще?

Анна відкрила календар у телефоні й почала гортати найближчі дати. Наступного тижня, у середу, мав бути день народження матері Романа, Олени Сергіївни. 55 років. Роман згадував, що вони зберуться в ресторані, запросять родичів, друзів. Олена Сергіївна терпіти не могла Анну.

Завжди вважала, що вона йому не пара. Це буде справжній подарунок для неї на ювілей. Може, він збирався оголосити про розлучення там? На очах у всіх? Це було б у його стилі: ефектно, публічно, щоб Анна не могла нічого заперечити, не виглядаючи істеричкою. Вона поклала телефон на стіл і задумалася.

Якщо Роман дійсно планує щось подібне, їй потрібно випередити його. Але як? Просто сказати йому, що знає про зраду? Він буде заперечувати, придумає історію, скаже, що вона параноїк. Влаштувати сцену на тому ж дні народження? Дурно і принизливо для неї самої. Ні. Їй потрібно було діяти розумно.

Зібрати докази. Підготуватися юридично. І головне — не дати Роману зрозуміти, що вона щось знає. Нехай він думає, що все йде за його планом. А вона в цей час підготує свій. Анна взяла ноутбук, відкрила пошуковик і почала шукати інформацію про розлучення, розподіл майна, права подружжя.

Читала статті, форуми, консультації юристів. Дізналася, що при розлученні все майно, нажите в шлюбі, ділиться навпіл, якщо немає шлюбного договору. А в них його не було. Значить, квартира, яку вони купили два роки тому, машина Романа, накопичення — усе ділиться. Але що, якщо Роман уже почав виводити гроші?

Переводити на інші рахунки на ім’я тієї дівчини? Анна відкрила додаток банку, перевірила їхній спільний рахунок. Баланс був у нормі, ніяких підозрілих операцій за останні дні. Але це нічого не означало. Він міг завести окремий рахунок давно, переводити туди гроші поступово. Їй потрібен був юрист.

Хороший сімейний юрист, який пояснить, як діяти правильно, щоб не залишитися ні з чим. Анна згадала, що її колега Ірина розлучалася рік тому. Вона розповідала, що знайшла відмінного фахівця, який допоміг їй виграти справу й отримати більшу частину майна. Потрібно було зателефонувати Ірині й попросити контакти. Анна подивилася на годинник.

Пів на сьому. Роман зазвичай приїжджав додому о 8–9 годині, якщо не затримувався на роботі. Сьогодні він, імовірно, затримається, буде проводити час з тією дівчиною. Значить, у Анни є час. Вона набрала номер Ірини. Подруга відповіла після третього гудка. «Привіт, Аню. Як справи?»