Помилка альфонса: чому хитрий план чоловіка обійшовся йому надто дорого
«Усі ваші дії на записі абсолютно й повністю добровільні. Шлюбний контракт ви підписували при здоровому глузді, пункт про зраду уважно читали й усвідомлювали». Діма обурено розтулив рота, але все ж розсудливо промовчав, важко плюхнувшись назад на стілець.
Лідія Іванівна з криком схопилася слідом, агресивно тицяючи пальцем у бік абсолютно спокійної Каті. «Це вона в усьому винна, бо завжди була нестерпно жадібною і тільки про свої гроші думала! Мого рідного, довірливого сина спеціально підставила, гадюка підколодна!»
«Тиша в залі!» — суддя голосно й владно постукала важкою ручкою по столу. «Остаточне рішення буде винесено за тиждень, але з такими незаперечними доказами результат справи гранично ясний». Катя весь цей час уперто мовчала, відсторонено дивлячись у велике вікно.
Їй зовсім не хотілося з ними сперечатися, якось виправдовуватися чи зриватися на дешевий крик. Вона просто терпляче чекала закономірного й справедливого фіналу. За тиждень суддя офіційно оголосила свій остаточний вердикт: розлучення задоволено, квартира й машина залишаються в повній власності Каті.
Діма очікувано йде зі шлюбу з тим скромним багажем, який він виніс у своїй старій валізі. Почувши це, він схопився й люто закричав щось про чудовиську, кричущу несправедливість. Але досвідчений адвокат Каті швидко й дуже жорстко його вгамував просто в залі суду.
Лідія Іванівна кулею вискочила в коридор, голосно голосячи на весь адміністративний поверх. «Ти нас до нитки обібрала, безсоромна, розважлива тварюко! Усе тільки собі загребла, а ми тепер маємо жити на вулиці!»
Катя з гідністю пройшла повз, навіть не озирнувшись на ці жалюгідні крики. Її підбори дзвінко цокали по мармуровій підлозі, повністю заглушаючи істеричні верески колишньої свекрухи. Вона вийшла на вулицю, сіла в машину, свою власну машину, і з полегшенням поїхала додому.
Удома було дивовижно тихо, свіжо й неймовірно спокійно. Катя відчинила двері й глибоко вдихнула чисте, вільне повітря. У ньому більше не було запаху пирогів і чужого дешевого шампуню з ромашкою.
Вона пройшла до спальні, рішуче здерла всі простирадла, яких торкалася Лідія Іванівна, і кинула їх у прання. Потім дістала з шафи пляшку доброго вина, куплену ще в минулому відрядженні, і налила собі повний келих. Дівчина сіла на диван, дивлячись у темне вікно, де відбивалося її обличчя: втомлене, але абсолютно безтурботне.
Приблизно за годину в тиші пролунав різкий, дратівливий дзвінок у домофон. Катя підійшла до апарата, увімкнула екран і побачила там Діму. Він стояв біля під’їзду з тією самою валізою в руках, червоний і неймовірно злий…
