Що побачила дружина на робочому столі чоловіка, поки той думав, що ноутбук все ще в сервісі

Рівно через тиждень, увечері в п’ятницю, у двері подзвонили. Вероніка відчинила. На порозі стояв кур’єр.

— Судова повістка для Ігоря Васильовича, — сказав він, простягаючи конверт.

Вероніка взяла, розписалася. Кур’єр пішов. Вона подивилася на конверт. Ось воно. Почалося.

Вероніка пройшла у вітальню, де Ігор дивився телевізор.

— Тобі прийшло, — сказала вона, простягаючи конверт.

Ігор здивовано взяв його, подивився на печатку суду.

— Що ще за…

Відкрив конверт, дістав документи. Почав читати. Вероніка стояла поруч, спостерігаючи за його обличчям. Спочатку здивування. Потім шок. Потім зблід, очі розширилися.

— Що? Що це? — видавив він, дивлячись на неї.

— Позовна заява про розірвання шлюбу та поділ майна, — спокійно відповіла Вероніка.

— Ти? Ти подала на розлучення? — він встав з дивана, розмахуючи паперами. — З якого дива? Чому?

Вероніка дивилася на нього холодно.

— Прочитай до кінця. Там все написано.

Ігор пробігся очима по тексту далі. Дійшов до частини, де перераховувалися докази — документи з його ноутбука. Обличчя стало сірим.

— Ти? Ти вмикала ноутбук? Ти лазила в моїх файлах?

— Я перевіряла, чи працює він після ремонту.

— І знайшла твій план. Весь твій план, Ігорю. Кредити на моє ім’я, переоформлення будинку, цю твою Лєну.

Він опустився на диван як підкошений. Мовчав кілька секунд. Потім спробував зібратися.

— Вероніко, це… це не те, що ти думаєш. Я можу пояснити.

— Не треба, — обірвала його Вероніка. — Я все бачила. Кожне слово, кожен документ. Ти хотів залишити мене в боргах і без даху над головою. Ти називав мене «довірливою дурепою». Ти планував нове життя з іншою жінкою на мої гроші. Мені не потрібні твої пояснення.

Ігор спробував встати, зробив крок до неї.

— Веронько, послухай…