Свекруха зажадала з мого батька 7 тисяч за ночівлю. Сюрприз, який чекав на неї після його відповіді

Це французький крем, він коштує, як твоя зарплата! — Значить, йому буде комфортно серед лушпайок.

Рита всміхнулася. Усмішка вийшла крива, недобра. — Ви ж самі сказали, приправам там саме місце.

А крем лежав поруч. Логіка, Елеоноро Павлівно. Приберіть решту, або воно піде слідом за кремом.

Свекруха захлинулася від обурення, хапаючи ротом повітря, як риба, викинута на берег. Увечері Гриша сидів на краю ліжка, стягуючи шкарпетки, і винувато дивився в підлогу. Із-за стіни долинав богатирський хропіт Елеонори Павлівни.

Вона зайняла їхню спальню в першу ж ніч, заявивши, що в неї мігрень і їй потрібен ортопедичний матрац. Рита й Гриша спали на розкладному дивані у вітальні, який рипів при кожному повороті. — Ритуль, ну потерпи трохи, — бурмотів Гриша.

— Ну куди їй іти? Батько слухавки не бере, замки змінив. Вона ж мати.

— Вона сьогодні викинула мої квіти з підвіконня. Сказала, що в неї алергія на герань. Герань, Гриша!

Вона навіть не цвіла. — Ну, може, справді алергія? — У неї алергія на все, що не крутиться довкола неї, — відрізала Рита.

— Вона вимагає, щоб я готувала їй окремо парові котлети й овочі аль денте. А вчора вона заявила, що їй потрібен масажист, бо від нашого дивана в неї болить спина. Від нашого дивана, на якому ми спимо, поки вона дрихне на нашому ліжку!

Гриша зітхнув і обійняв дружину за плечі. Він був хорошим хлопцем, добрим, працьовитим інженером. Але перед матір’ю він перетворювався на желе.

Елеонора виховувала його в почутті провини з пелюшок. — Я заради тебе ночей не спала. Я заради тебе кар’єру покинула.

Хоча яка кар’єра, якщо вона й дня не працювала? — Я поговорю з нею, — пообіцяв він. — Не треба, — Рита лягла й втупилася в стелю, де блимали відблиски вуличних ліхтарів.

Розмови з нею не діють. Тут потрібні дії. — Які?