Сюрприз у заметі: що приховував закоцюблий чоловік, якого хлопець знайшов у лісі
«Залишайтеся в нас стільки, скільки вимагатимуть обставини», — співчутливо запропонувала розчулена жінка. «Тут вас ніхто не шукатиме, а ми нікому не видамо вашої таємниці». Подякувавши за прихисток, змучений гість знову поринув у тривожний, неспокійний сон.
Уранці наступного дня Ігор попросив у Андрія старенький кнопковий телефон, щоб з’ясувати ситуацію на фабриці. Зробивши короткий дзвінок, він помітно похмурнів і повідомив, що компаньйони оголосили про його раптове відрядження. «Отже, вони шукатимуть мене по всіх околицях», — похмуро констатував утікач.
Ближче до обіду до сусідчиного дому під’їхав тонований позашляховик, з якого вийшли двоє кремезних чоловіків. «Вони шукають мене», — збліднувши, прошепотів Ігор, спостерігаючи за тим, що відбувається, з-за запиленої фіранки. Підліток миттю відкинув половик на кухні й відчинив важку кришку глибокого підпілля.
Фабрикант прудко спустився в темний льох, а хлопець повернув половик на місце й присунув стілець. Незабаром у двері наполегливо постукали, і на порозі постали візитери значної статури. Вони показали Андрієві свіжу фотографію Ігоря й поцікавилися, чи не бачив він цієї людини.
«Ні, нікого схожого я не зустрічав», — намагаючись угамувати тремтіння в голосі, збрехав кмітливий юнак. Чоловіки залишили візитівку з обіцянкою солідної винагороди за будь-яку цінну інформацію й пішли. Утікач, що причаївся в підпіллі, просидів там кілька годин, доки підозріла машина остаточно не поїхала.
Упродовж наступних кількох днів загадкові візитери й далі методично прочісували навколишні сільські двори. Вони наполегливо розпитували місцевих жителів, показуючи фото Ігоря й обіцяючи велику грошову винагороду. Андрій із сестрою сумлінно ходили до школи, всіляко намагаючись не привертати до себе зайвої уваги.
Увечері третього дня Альона повернулася з фабрики помітно стривожена й занепокоєна. «Один із партнерів цікавився, чи не зв’язувався зі мною Ігор Михайлович», — повідомила вона присутнім. Бізнесмен-утікач помітно напружився, усвідомивши, що кільце пошуків невблаганно стискається навколо його тимчасового сховку.
Наприкінці тижня поранена нога Давлатова майже повністю загоїлася, дозволивши йому пересуватися без помітної кульгавості. Він активно допомагав Андрієві колоти дрова й навіть узявся лагодити перекошений паркан біля курника. Увечері гість терпляче навчав маленьку Сашу премудрощів гри в шашки й шахи.
Помітивши щирий інтерес підлітка до авіації, Ігор пообіцяв повністю оплатити його навчання в престижному виші. «У тебе явно світла голова, і я неодмінно допоможу тобі вибитися в люди», — запевняв він хлопця. Слова впливового бізнесмена вселяли в змучену постійною нуждою родину неймовірну надію на швидке світле майбутнє….
