Таємниця під ліжком: що знайшла мати в кімнаті сина перед походом до нотаріуса

— У мене син теж був. Помер від раку. Я за ним до останнього дня доглядала, всі заощадження віддала. А вони про рідну матір так… Я не змогла. Після того прибирання до них більше не прийшла. Гроші ті останні теж не взяла. А тебе я бачила раніше у нотаріуса, коли з сином заходили оформляти щось. Впізнала і вирішила хоч спробувати попередити.

Мирослава Михайлівна стояла, не в силах вимовити ні слова. Вони навіть не потрудилися приховувати свої плани від сторонньої жінки.

— Вони вас не шукали потім? — насилу вимовила жінка.

— Та кому я потрібна? — Старенька махнула рукою. — Думали, глуха, напевно, або просто стара дурепа. На моє місце іншу знайшли швидко.

Мирослава опустилася навпочіпки перед стільчиком, щоб бути на одному рівні з цією жінкою. Вона взяла її сухі холодні руки у свої.

— Дякую вам. Ви повернули мені життя.

Старенька стиснула її пальці з несподіваною силою. Її погляд став пронизливим.

— Поживи за себе і за мого сина. І за всіх, кого ось так викидають, як сміття. Більше їх не пускай до себе.

— Не пущу, — твердо сказала Мирослава.

Вона дістала з гаманця всю готівку, яка була з собою, і сунула її старенькій в кишеню плаща.

— Це не за шкарпетки. Це просто від мене.

Старенька не стала відмовлятися, лише кивнула. Мирослава встала, ще раз кивнула їй і пішла геть.