Таємниця замурованої ніші: чому поліція 50 років шукала школяра, поки робітники не розкрили стіну бібліотеки

Один із заслужених педагогів, Михайло Іванович, розповів репортерам, що чудово пам’ятає того хорошого хлопця, якого намагалися знайти всім миром. Представники преси атакували адміністрацію навчального закладу, намагаючись з’ясувати, хто мав доступ до цього крила в далекому 1966 році. Тим часом у поліцейській лабораторії фахівці з максимальною обережністю розкрили крихкий від старості ранець.

Усередині були зошити, що розсипалися, книги та вкритий іржею контейнер для їжі із залишками фольги. Проте найбільш шокуючою знахідкою виявився маленький, згорнутий у кілька разів клаптик паперу, захований у секретній кишені. На пожовклому аркуші нерівним дитячим почерком була написана лякаюча фраза: «Він не відпустить мене, якщо я не буду мовчати».

Знайдені матеріали відразу ж передали на експертизу в надії виявити відбитки пальців або біологічні сліди зловмисника. Містечко буквально завмерло від жаху, зрозумівши, що найстрашніші чутки про маніяка виявилися суворою реальністю. Правоохоронці підняли з архівів старі документи, щоб заново вивчити креслення будівлі та знайти невраховані приміщення.

Судячи з документів, ця стіна мала бути суцільною, що підтверджувало штучне походження схованки. Зміст записки не залишав сумнівів — Івана тримали в будівлі насильно, залякуючи розправою. Під пильну увагу знову потрапив увесь персонал школи тих років, який мав вільний доступ до ключів.

Виявилося, що крім сторожа, підозру викликав нічний помічник бібліотекаря Віктор Степанович, який звільнився і поспіхом виїхав із міста відразу після тих подій. Будівельники продовжили розбирати перекриття і незабаром виявили приховану вузьку кімнату, не зазначену на жодній схемі. Приміщення було заповнене мотлохом, проте людських останків там, на подив оперативників, не знайшли.

В інтернеті почали масово з’являтися теорії змови і звинувачення на адресу колишніх слідчих, які впустили злочинця. Лабораторні тести підтвердили: фрагменти відбитків на папері та сам почерк з імовірністю 99% належать зниклому Івану Смирнову. Лейтенант Дмитро, який цілодобово вивчав старі папки, виявив сенсаційний документ: скаргу технічки Любові Петрової, датовану жовтнем 1966 року…