«Тепер я тут господар»: фатальна помилка зухвалого родича, який вирішив розпоряджатися чужим житлом
«Ви, молодий чоловіче, плануєте тут не лише безкоштовно харчуватися за мій рахунок, а ще й нахабно вимагати до себе цілодобового персонального обслуговування?» — щиро вразилася такій нахабності втомлена за день господиня. «А хіба в нормальній сім’ї взагалі може бути якось інакше влаштовано?» — кривлячи губи, цілком щиро дивувався цей невиправний ледар. «Усім же відомо, що це виключно ваші жіночі обов’язки — постійно стояти біля гарячої плити й наводити лад, не чоловіча це справа по господарству вовтузитися! Коротше, годі читати нотації, просто відстебни мені готівки, піду провітрюся та перекушу в кафе». Будучи цілком виснаженою, вона не знайшла сил для суперечки, мовчки простягнула йому купюри й поспішно сховалася у своїй спальні.
Повернення цього нічного гульвіси відбулося вже глибокої, темної ночі, причому його хитка хода й сильно порушена координація рухів явно вказували на рясні алкогольні узливання. У такому дикому, виснажливому для нервів ритмі непомітно, але болісно проминув цілий, здавалося б, нескінченний тиждень їхнього спільного проживання. Найголовніше питання про якнайшвидше працевлаштування цього молодика навіть жодного разу не порушувалося ним на порядку денному під час їхніх рідкісних зустрічей.
Увесь щоденний денний розпорядок цього здорового хлопця складався винятково з дуже пізнього пробудження, нахабного вилучення чергової порції готівки в тітки та бурхливих нічних гулянок до ранку. «Поясни мені, що взагалі все це означає, Галино?» — не витримала накопиченої напруги Олена, коли кузина нарешті зволила вийти на телефонний зв’язок. «З якої такої незрозумілої причини я раптом стала зобов’язаною повністю спонсорувати нескінченні розваги твого цілком дорослого, здорового сина?»
«Тобі що, для рідного племінника якогось нещасного шматка хліба шкода стало?» — миттєво, з вражаючою нахабністю й вельми агресивно парирувала невдоволена претензіями родичка. «Сама ж он як шикуєш, живеш у розкошах одна у величезній квартирі, стабільно отримуєш подвійний дохід, а рідному племінникові копійки затиснула! Ну й нехай хлопець поки трохи відпочине від стресу переїзду, він же у своєму житті, крім нашої убогої провінційної глушини, нічого доброго не бачив».
«Нехай моя бідна дитина хоч трохи насолодиться своєю швидкоплинною молодістю й свободою!» «Тільки нехай він насолоджується своєю молодістю точно не за мої заощадження!» — гранично жорстко відрізала колишня хірургиня й різким рухом урвала цю безглузду розмову. У цю саму напружену мить просто біля її втомлених ніг раптом пролунало вельми виразне, гучне й украй невдоволене котяче бурчання.
«Поділяєш моє справедливе обурення, моя дорога Марто?» — з легкою, сумною усмішкою спитала самотня жінка, опускаючи погляд на пухнасту подругу. Врятована улюблениця дивилася на свою рятівницю неймовірно розумним, осмисленим поглядом, у якому без зусиль читався німий заклик негайно виставити нахабного паразита за двері. З вдячністю приголубивши свою вірну порадницю, рішуча пенсіонерка твердо й безповоротно вирішила назавжди позбутися цього нестерпного квартиранта просто цього ж вечора…
