Учора він нагодував безпритульну дівчинку, а сьогодні вона принесла квіти його покійній нареченій. Таємниця, прихована в минулому

Чоловік звик до розкішного способу життя успішного холостяка. Він заводив швидкоплинні романи з ефектними світськими левицями, не пов’язуючи себе жодними серйозними зобов’язаннями. Йому здавалося, що обтяжувати себе шлюбними узами ще зарано, адже життя й так било ключем.

Улюблена справа, красиві жінки, закордонні курорти, закриті клуби й дорогі розваги цілком його влаштовували. Варто зазначити, що він не був спадкоємцем величезного статку, який отримав усі блага на блюдечку. Свій капітал він сколотив сам, пройшовши довгий і виснажливий шлях разом із вірним товаришем Сергієм.

Вони цілодобово пропадали в гаражах, припускалися болючих помилок, вчилися на власному досвіді й набивали ґулі. Доводилося особисто вникати в кожну дрібницю й працювати на знос. Віктор із юних літ вирізнявся неймовірною наполегливістю, і тепер, досягнувши вершини, вважав, що заслужив право брати від життя максимум.

І ось одного з таких днів солідний керівник випадково зіткнувся на сходах із новою, зовсім незнайомою йому співробітницею. Бізнесмен до найменших деталей пам’ятав цю доленосну мить. Він неквапом підіймався до себе в кабінет на другий поверх, а назустріч йому пурхало неймовірно граційне й легке створіння.

То була струнка дівчина з променистими бірюзовими очима, вдягнена в невагомий світлий сарафан із квітковим принтом. Струмлива тканина вбрання вигідно підкреслювала її витончену, точену фігуру. Саме в цю секунду крізь панорамне вікно на неї впав яскравий промінь призахідного сонця.

Ця гра світла перетворила образ випадкової зустрічної на якесь казкове, майже чарівне видіння. Вона квапливо промайнула повз, ледь удостоївши начальника побіжним поглядом, а він так і завмер на сходах, не в силі поворухнутися. Пізніше через колег чоловік з’ясував, що до них в економічний відділ направили трьох студенток із місцевого університету для проходження літньої практики.

Серед цих стажерок і виявилася та сама Віка. Спочатку Віктор щосили намагався викинути це марення з голови, переконуючи себе в абсурдності ситуації. Довкола було повно доступних красунь, а вона здавалася надто юною, недосвідченою й зовсім невишуканою для жорсткого світу бізнесу.

Дорослий бос і двадцятирічна студентка-практикантка — це був зовсім не його формат. Але логіка виявилася безсилою перед раптово спалахнувшим почуттям, із яким чоловік нічого не міг удіяти. Солідний керівник перетворився на закоханого хлопчиська, який постійно шукав її очима в натовпі.

Він спеціально вигадував безглузді приводи для випадкових зіткнень в офісних коридорах. Одна лише присутність цієї дівчини в будівлі наповнювала його неймовірним припливом сил, бадьорості й натхнення. Нічого подібного прожжений холостяк раніше не відчував.

Віка почала приходити до нього в снах, а думки про юну красуню стали нав’язливою ідеєю. Незабаром студентка трохи освоїлася на новому місці, дізналася імена керівництва й почала несміливо вітатися з генеральним директором. Вона навіть наважувалася підходити до нього з дрібними робочими питаннями, мило всміхаючись при зустрічі.

Бізнесмен буквально втрачав дар мови від її близькості, іноді насилу добираючи потрібні слова. Він панічно боявся, що його душевне сум’яття помітне оточенню, і насамперед — самій Віці. Йому категорично не хотілося налякати чи збентежити дівчину своїм напором.

Віктор чудово усвідомлював, наскільки двозначно й вульгарно виглядає інтерес впливового зрілого чоловіка до недосвідченої практикантки збоку. Одного вечора йому довелося затриматися на роботі допізна, розбираючи накопичені документи. Такі перепрацювання були для нього цілком звичною справою.

Попрощавшись із нічною зміною охорони, керівник вийшов із будівлі й попрямував до своєї машини. Офісний центр розташовувався у віддаленій промисловій зоні, і до найближчої зупинки громадського транспорту було досить далеко. Ще на підході до автомобіля він краєм ока помітив самотню постать, що повільно брела в напрямку шлагбаума.

Припустивши, що це хтось із працівників, які затрималися, бізнесмен вирішив наздогнати пішохода й запропонувати підвезти. Зрівнявшись із тим, хто йшов, Віктор буквально остовпів від несподіванки — це було його таємне кохання. «Оце так збіг!» — майнуло в голові в зраділого чоловіка.

Він плавно загальмував і розчинив пасажирські дверцята.

— Сідай, підкину до цивілізації, — невимушено запропонував він.

— Величезне спасибі! — щиро зраділа студентка. Вона швидко обійшла капот і ковзнула на переднє сидіння.

Тепер вона була на відстані витягнутої руки. Неймовірно юна, чарівна й безтямно жадана. Однак Вікторові слід було тримати себе в руках і в жодному разі не демонструвати справжніх емоцій.

Приховувати свої почуття в ділових переговорах він умів віртуозно, але поруч із цією дівчиною маска спокою тріщала по швах.

— Чому так пізно йдеш? — поцікавився водій, намагаючись якось порушити незручну тишу, що зависла в салоні.

— Та там вийшла неприємна історія, — тяжко зітхнула Віка, миттєво посмутнівши.

— Що сталося?

— Я випадково зіпсувала важливий звіт. Мене попросили принести каву до кабінету начальниці, а я… ну, я вічно незграбна. Загалом, перекинула чашку просто на папери, і мене змусили передруковувати все заново. От і просиділа до темряви.

— Зрозуміло, витівки Анни Матвіївни, — протягнув Віктор. Для всіх вона була суворою Анною Матвіївною, а для нього — просто двоюрідною сестрою Анькою, яку він сам же й прилаштував керувати економічним відділом. Із раннього дитинства родичка вирізнялася кепським і шкідливим характером.

От і тепер вирішила відігратися на безвідмовній практикантці. Бізнесмен чудово знав, що всі документи надійно зберігаються на корпоративному сервері, і передруковувати їх вручну не було жодної потреби. Сестра просто вирішила продемонструвати свою владу над новенькою.

Вікторові стало нестерпно шкода втомлену дівчину. Як добре, що він затримався, інакше їй довелося б самій крокувати темною й безлюдною промзоною. А там і бродячі пси бігають, і сумнівні компанії вечорами швендяють.

— Слухай, а давай я доправлю тебе просто додому, — раптом запропонував водій. — Ти в якому районі мешкаєш?