Урок для свекрухи: який сюрприз залишила невістка у ресторані

— Я хочу вас познайомити. А Наїна Тимурівна завжди має бездоганний вигляд. Давай покажемо, що ми теж намагаємося підтягнутися до її рівня.

Однак цього разу свекруха навіть не запросила гостей до себе. Вона попросила почекати їх біля під’їзду, і скоро вийшла сама, вся ошатна.

— Вибачте, мені треба йти. Я й так затрималася, чекаючи на вас, — сказала вона знову абсолютно байдужим голосом і простягнула Вані великий дитячий трактор для гри в пісочниці. — Це тобі подарунок.

Онук, як ввічлива дитина, промовив «дякую» і почав розглядати іграшку.

— Наїно Тимурівно, познайомтеся, це Костя. Він зробив мені пропозицію, і у нас двадцять третього весілля. Ми запрошуємо вас, приїжджайте.

— Куди? — раптово виявила цікавість жінка.

— У наше село, — сказав Костя. — Ми плануємо велике свято…

Наїна Тимурівна оцінювально подивилася на молодика і похитала головою.

— Ні, це занадто далеко і незручно.

— Що ж незручного? Ми вам виділимо найкращу кімнату. Ви будете жити, як королева.

— Королеви живуть у королівських номерах. Сумніваюся, що у вашому селі є такий.

Жінка подивилася на годинник.

— Ну, мені час. Приємно було познайомитися.

— Я була рада вас побачити. Спасибі за подарунок, Ваню, — вигукнула Наталка і тут же осіклася, побачивши крижаний погляд свекрухи.

— Так, важка вона жінка, — подивився їй услід Костя. — Але ти мала рацію. Попри вік, красива і стильна. Ну гаразд, Ваню, ходімо в парк на каруселі, — звернувся він до дитини, що возила по асфальту трактор.

Той радісно підстрибнув і побіг до Кості. Наталка забрала подарунок бабусі і вирушила слідом за своїми чоловіками.

Наїна Тимурівна планувала відзначати своє п’ятдесятиріччя з розмахом. Зрештою, вона це заслужила. На роботі її авторитет був незаперечний. Серед подруг і знайомих вона мала славу світської дами, яка чудово розбирається в театрі та історії. Крім того, жінка завжди суворо дотримувалася етикету і могла знайти спільну мову з відомими та шанованими людьми. А хороші знайомства в наш час коштували більше грошей. На роботі Наїні Тимурівні запропонували кілька банкетних залів на вибір, і вона обрала ресторан «Роял», що в перекладі й означало «королівський».

Майбутня ювілярка попросила своїх помічниць розіслати за записником запрошення всім шанованим людям поштою в гарному конверті і з надрукованим текстом. Тому, хто простіший, — в електронному вигляді. А коли їй принесли звіт про виконане завдання, то жінка ледь не зомліла, коли виявила, що вони надіслали одне із запрошень колишній невістці в село.

— Боже мій, навіщо ви це зробили? — схопилася вона за голову.

— Ну як же, — знизали дівчата плечима. — У неї ваше прізвище, Ковальчук, ми вирішили, що це близька родичка, а у вас і так їх майже немає.

— Їй взагалі не треба було нічого надсилати, навіть електронне! Є можливість відкликати відправлення?

— На жаль, уже все в дорозі.

— Та вже ж, — розсердилася Наїна Тимурівна. — Нічого не можна довірити, все треба було робити самій.

— Вибачте, ми не хотіли вас підвести.

— Гаразд, чого вже там, я знайду спосіб відмовити цій дівиці…