Вірність на кризі: чому старий пес три дні не відходив від замерзлого озера, вперто кличучи на допомогу
Однак обриси знахідки й справді дуже нагадували контури тіла. Ігор негайно дістав рацію й зв’язався з берегом. Він наказав Михайлові терміново викликати поліцію, бо під льодом був невідомий об’єкт.
На березі почалася метушня, Михайло схопив телефон і почав дзвонити черговому. Ольга й Олексій переглянулися, глибоко вражені тим, що відбувалося. Тим часом Ігор повільно підштовхнув човен впритул до собаки.
Тварина видала неголосне, але виразне попереджувальне гарчання. Рятувальник м’яко заговорив до пса, запевняючи, що прийшов допомогти. Коли він обережно простягнув руку, собака довірливо лизнув його пальці.
Після цього він знову перевів сумний погляд на лід. Ігор остаточно зрозумів, що тварина не просто охороняла це місце. Собака віддано чекав, щоб люди прийшли й побачили приховане під льодом.
Рятувальник обережно обхопив важкого пса руками й підняв на борт. Собака, який важив близько сорока кілограмів, зовсім не пручався. Денис допоміг посадити його в човен, але вівчарка й далі дивилася на ту саму точку.
Вона тихенько й дуже жалібно скиглила. Ігор співчутливо погладив її по голові, пообіцявши в усьому розібратися. Рятувальники відштовхнулися жердинами й благополучно повернули човен до берега.
Ольга відразу накинула на змерзлу тварину теплу ковдру й запропонувала води. Собака трохи попив, але від запропонованої їжі вкотре відмовився. Він ліг на сніг і продовжив невідривно дивитися в бік озера.
За двадцять хвилин на місце події прибув наряд поліції. Старший лейтенант Кирило Андрійович Соколов служив в органах уже двадцять років. За час своєї довгої роботи він устиг побачити чимало.
Вислухавши доповідь рятувальників про знахідку під льодом, поліцейський сильно насупився. Він уточнив, чи впевнені вони, що там справді людина. Ігор підтвердив, що форма об’єкта дуже схожа на людський силует.
Кирило погодився, що інформацію необхідно ретельно перевірити. Він пообіцяв організувати повноцінну пошукову операцію із залученням водолазів і спеціальної техніки. Оскільки наближалася ніч, роботи вирішили почати наступного ранку.
Ольга стурбовано запитала, що тепер робити з урятованою вівчаркою. Поліцейський задумливо подивився на змученого собаку. Він зауважив, що якщо під льодом і справді людина, тварина може допомогти встановити його особу.
Кирило попросив волонтерку забрати пса до притулку й забезпечити за ним ретельний нагляд. Ольга обережно взяла собаку за нашийник і лагідно покликала за собою. Вівчарка неохоче підвелася, постійно озираючись на замерзле озеро.
Вона тихо скиглила й усім тілом тягнулася назад до води. Ользі коштувало величезних зусиль відвести тварину, що впиралася, до своєї машини. Уночі волонтерка так і не змогла склепити очей…
