Вона думала, що повертає гаманець звичайній пасажирці. Деталь у домі її родини, що змусила таксистку збліднути
«Сьогодні о шостій вечора аукціон. Мою компанію виставляють на торги за борги, а я навіть не встиг усвідомити, звідки вони взялися. Розумієте?
Усе, що я будував стільки років, піде з молотка за кілька годин». Кирило кивнув на спільне фото в рамці на комоді. «І ще дружина покинула.
Пішла, щойно я заговорив із нею про те, що ми на межі. Просто віддала заяву на розлучення й з’їхала. Сказала, що не зобов’язана тонути разом із невдахою.
Що ж, логічно, кому такий потрібен?» Лала слухала його, і всередині в неї щось здригнулося. Вона звикла, що в її світі проблеми вирішуються чесно: або ти працюєш, або ні.
Але тут, у цих дорогих апартаментах, пахло якимось складним, розважливим злом. Вона машинально глянула на рамку з фотографією. З глянцевого знімка на неї дивилися Кирило й ефектна брюнетка з бездоганною укладкою та оцінювальним поглядом.
Лала завмерла, вдивляючись уважніше. «Це вона? Ваша дружина?»
Голос таксистки став тихішим. «Так, Олена». Кирило навіть не підвів голови.
«Вона завжди знала, чого хоче. Красива. Розумна.
І тепер неприступна. Чужа». Лала пригадала.
Два дні тому, нічне місто, заднє сидіння її таксі… Та сама жінка, та сама лінія підборіддя, той самий крижаний блиск в очах. Але в машині вона не була схожа на вірну дружину, яка переживає кризу.
Вона сміялася голосно й заразливо. «Я її бачила!» — Лала обернулася до Кирила, її жвавий характер знову взяв гору. «Нещодавно я везла її в таксі».
Кирило різко підвів голову, його брови здивовано зійшлися на переніссі. «Про що ви?» «Вона була з вусатим чоловіком у розкішному костюмі.
Я ледь не задихнулася в салоні від його дорогого парфуму. Вони їхали з ресторану й так реготали, що мені аж не по собі стало. Вона ще казала йому: «Колю, недовго цьому дурникові мучитися лишилося.
Скоро все буде в наших руках». «Микола?!» — Кирило повільно підвівся з крісла. «Гуляйкін, мій головний конкурент…»
Він почав ходити кімнатою, не звертаючи уваги на таксистку. «Лєна як гендиректор керувала моїм ключовим бізнесом — логістикою. Я довіряв їй як самому собі, не втручався», — шепотів він сам до себе, але дівчина все чула.
У його очах почав розгорятися небезпечний вогонь. Похмілля остаточно вивітрилося. Він зупинився й подивився на гостю так, ніби вона щойно прибрала долоню зі столу, і під нею виявився відсутній шматочок пазла до недоскладеної картини.
Кирило довго дивився на фотографію, і Лала бачила, як у його очах відбивається боротьба. Він не хотів вірити в підлість, але факти вже не можна було ігнорувати. Він підняв зі столу свій смартфон.
Лала помітила, як напружилися його вилиці. Відеодзвінок пішов, і за кілька гудків на екрані з’явилося обличчя Олени. Вона сиділа у світлому офісному кабінеті, на задньому плані виднілися шкіряні крісла й дорогі стелажі.
У її погляді не було ані краплі співчуття, лише холодний спокій і зверхність. «Слухаю тебе, Кириле». Голос її був рівний.
«Сподіваюся, ти телефонуєш не для того, щоб просити грошей. Мені вже повідомили, що постанову про опис майна у твоїх апартаментах підписано. Будь ласка, не влаштовуй сцен приставам».
Лала стояла позаду господаря квартири, дивуючись цій буденній жорстокості. Вона бачила, як пальці чоловіка сильніше стиснули смартфон. «Звідки ти знаєш про опис, Лєно?» — вичавив він.
«Постанову винесли буквально годину тому». Олена лише ледь помітно підвела брову. Цей жест сказав Лалі більше, ніж будь-які слова.
Ця ефектна жінка була в курсі того, що відбувається, вочевидь тому, що сама й спрямовувала цей удар. «Ти телефонуєш заради цього?» — Олена перевела погляд трохи вбік і раптом завмерла, помітивши Лалу. «А це хто?»
«Ніхто». Кирило все ще не міг повірити у свою здогадку. «Зрозуміло», — усміхнулася його співрозмовниця.
«Ти завжди був слабким, Кириле, але притягти в дім якусь розпатлану дівку в дешевому лахмітті… Бачу, твій смак деградував так само, як і твої бізнес-ідеї. Невдахи завжди знаходять утіху серед таких самих невдах».
Зв’язок урвався. У квартирі запанувала довга тиша. Лала мовчала, відчуваючи, як кров прилила до обличчя.
Її південну гордість зачепили так глибоко, що хотілося кричати. Вона гарує цілодобово, а ця пані в шовках сміє дивитися на неї як на порожнє місце. «Отже, вона весь цей час просто грала роль», — Кирило заговорив сам до себе.
«Користуючись моєю довірливою сліпотою, вона зливала активи конкуренту. Усі звіти в системі виглядали бездоганно чистими, і я не помічав дір до останнього моменту. І всі офіційні документи підписані моїм факсиміле….
