Вона думала, що просто годує голодну бабусю. Деталь у її пророцтві, яка змусила весь офіс заніміти
«Я сумніваюся не в компанії, — сказала Наталія. — Я сумніваюся в тому, що маю право підписувати без підтвердження повноважень. Дайте мені, будь ласка, копію посадової інструкції й наказу. Я підпишу після».
Сергій на секунду замовк. Ця пауза була страшніша за крик. Він дивився на Наталію так, ніби бачив її вперше.
І в цьому погляді не було поваги. Було роздратування, що «іграшка» виявилася не такою слухняною. «Добре, — сказав він нарешті.
Тоді зробимо інакше. Ви підпишете тільки аркуш погодження. Це внутрішній документ, формальність, а решта — пізніше».
І Наталія зрозуміла. Ось він, той самий аркуш. «Новенька підпише», — він навіть не приховував.
«Аркуш погодження — тим більше, — сказала Наталія. — Він фіксує мою згоду. Я його не підпишу без розуміння». Сергій усміхнувся, але тепер в усмішці було щось гостре.
«Ви ускладнюєте, Наталіє. Дуже. А в нас тут темп».
«Темп — це добре, — сказала Наталія. — Але я не підпишу». Сергій тихо видихнув, як людина, яка втрачає терпіння. «Тоді ви, виходить, не підходите для цієї роботи», — сказав він.
Наталія кивнула, ніби почула звичайну річ. «Можливо, — сказала вона. — Тоді я попрошу відділ кадрів підготувати заяву про звільнення за угодою сторін. Або я напишу за власним бажанням, але нічого підписувати не буду».
На секунду Сергій утратив контроль. Це було видно з того, як сіпнувся кутик його губ. «Ви розумієте, що звільнитися просто так ви не зможете? — сказав він тихіше.
У вас випробувальний термін. У нас процедури. І взагалі, ви можете зіпсувати собі репутацію».
Наталія підвела очі. «Репутацію псує не звільнення, — сказала вона. — Репутацію псує підпис під сумнівним платежем». Сергій довго дивився на неї, потім відкинувся на спинку крісла й сказав уже зовсім іншим тоном: «Ідіть».
Наталія вийшла. Вона йшла коридором і відчувала, що ноги ватяні. Не тому, що вона слабка, а тому, що вона щойно пройшла краєм прірви й не впала.
Вона не стала повертатися до столу й досиджувати день. Вона пішла у відділ кадрів. Там сиділа жінка з акуратною зачіскою й утомленим обличчям.
Вона підвела очі: «Наталія, щось сталося?»
