Вона сказала принести їй вечірній букет. Неймовірний фінал однієї дуже дивної зустрічі на вулиці

Дівчина твердо кивнула головою.

— Я цілком готова. Ця людина холоднокровно планувала мою смерть, і я не збираюся спускати йому це з рук.

— У такому разі беріть ручку й пишіть заяву за цим зразком.

Він підсунув до неї стандартний бланк. Олена виводила літери, і її рука зрадницьки тремтіла від напруження, що накотило. Вона чорним по білому написала, що звинувачує свого законного чоловіка Кравцова Сергія Миколайовича у спробі навмисного вбивства шляхом провокування смертельного астматичного нападу. Вона вказала, що чоловік приніс у дім квіти, оброблені високотоксичною речовиною, смертельно небезпечною для її діагнозу.

Вона зафіксувала його маніакальну наполегливість змусити її вдихнути аромат і висловила абсолютну впевненість у тому, що це була заздалегідь спланована й цинічна акція з її усунення. Поставивши розмашистий підпис і поточну дату, вона передала списаний аркуш слідчому.

— Прийнято, — Гришин побіжно пробігся очима по тексту. — Просто зараз ці рослини вирушать до лабораторії на термінову токсикологічну експертизу.

Ми з’ясуємо, чи справді пилок піддавався обробці хімікатами. Паралельно ми надішлемо офіційні запити до всіх страхових компаній, щоб виявити наявність поліса на ваше ім’я. Вашого чоловіка ми негайно викличемо на допит. А також нам необхідно допитати вашу рятівницю Астрід. Ви можете надати нам її контактні дані?

— Звісно.

Олена швидко продиктувала потрібні цифри.

— Чудово. Де ви плануєте перебувати найближчим часом? Я категорично не рекомендую вам повертатися до спільної квартири, якщо чоловік дізнається про ваш візит до нас.

— Я поїду просто до своєї матері, — випалила дівчина. — Вона живе на протилежному кінці міста.

— Мудре рішення. Запишіть мені її точну адресу й ваш особистий номер телефону. Щойно ми отримаємо перші результати експертиз, я з вами зв’яжуся.

Залишивши всі потрібні контакти, Олена підхопила свій важкий баул.

— Щиро вам дякую за те, що поставилися до мене серйозно й повірили, — подякувала вона.

— Я вам іще не повірив, — холодно й професійно осадив її Гришин. — Я лише сумлінно виконую свої посадові інструкції щодо перевірки отриманої інформації. От коли факти підтвердяться паперами, тоді й поговоримо про довіру.

Олена покинула будівлю поліцейського управління, відчуваючи неймовірне душевне полегшення. Рубікон було перейдено, заява лежала на столі слідчого, і тепер уся відповідальність лежала на плечах правоохоронної системи. Їй лишалося тільки набратися терпіння й чекати розв’язки.

Відійшовши на безпечну відстань, вона набрала номер матері.

— Матусю, мені треба терміново до тебе приїхати, можна просто зараз?

— Звісно, моя рідна. У тебе сталася якась біда?

— Це не телефонна розмова, я все поясню, коли дістануся.

Дорога до батьківського дому зайняла близько сорока томливих хвилин. Мати відчинила двері й міцно притисла доньку до грудей.

— На тобі ж лиця нема, ти біла як крейда. Викладай, що сталося?

Олена вилила на неї всю цю моторошну правду без жодних прикрас. Мама слухала цей кошмар, стрімко бліднучи й час від часу хапаючись за серце від жаху.

— Господи милосердний, — ледь чутно прошепотіла вона, коли розповідь добігла кінця. — Як же земля носить таких покидьків? А я ж материнським чуттям завжди відчувала, що з цим Сергієм щось нечисто.

— Мамо, давай не будемо про це, — Олена ніжно обійняла її за плечі. — Найважливіше, що я лишилася жива. А він обов’язково понесе заслужене покарання за свої вчинки.

Цей день видався Олені найдовшим у її житті. Вона сиділа на маминій кухні, літрами пила заспокійливий чай і марно намагалася переключити увагу на балаканину телевізора, але думки постійно поверталися до розслідування. Чи затримали вже Сергія? Які казки він розповідає на допиті? Чи йде він у глуху відмову, чи вже написав щиросерде зізнання?

Ближче до шостої вечора на екрані мобільного висвітився номер слідчого Гришина.

— Олено Сергіївно? У мене для вас є вельми цікаві новини. Лабораторія повністю підтвердила вашу версію. У наданих квітах виявлено ударну концентрацію специфічного алергену, що становить смертельну загрозу для астматиків. Рослини піддали кустарній хімічній обробці, і це виключає фактор випадковості.

Олена нервово ковтнула.

— І якими будуть ваші подальші дії?

— Ми перевірили бази страхових агентств і знайшли свіжий поліс. Його було оформлено рівно дев’ять днів тому на ваше ім’я. Сума страхового покриття становить півтора мільйона гривень. І, як ви вже здогадалися, єдиним вигодонабувачем вписаний ваш чоловік. У разі вашої раптової смерті від хвороби чи нещасного випадку він зірвав би солідний куш.

У слухавці повисла дзвінка тиша, порушувана лише глухим стуком серця Олени.

— Ми вже доправили вашого чоловіка до відділку для проведення допиту, — рівним тоном вів далі Гришин. — Спочатку він пішов у глуху несознанку. Заливав нам байки про те, що просто хотів улаштувати дружині свято, нічого не тямить у флористиці й алергенах, і все це фатальний збіг обставин. Однак ми поставили йому кілька правильних запитань, на яких він і посипався.

— На чому саме він проколовся?