«Вони благатимуть»: свекруха покинула хвору матір заради моря, але не знала про схованку під комодом
— Досить. Громадянине Туманов, громадянко Туманова, ви затримуєтесь до з’ясування обставин за заявою про умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, катування, залишення в небезпеці та шахрайство в особливо великому розмірі. Пройдемо.
Ерік спробував вирватися, закричав про адвоката, про права, але його спокійно розвернули обличчям до стіни і заклацнули наручники. Ангеліна верещала про хворе серце — ніхто не звернув уваги.
Перед тим як його повели, Ярослава підійшла до нього. Він підняв очі. У них промайнуло благання, надія на жалість, на ту стару Ярославу, яка завжди прощала.
— Ярославо… я все поясню. Ти ж мене знаєш…
Вона дивилася на нього секунду, другу. Потім дістала з кишені обручку, тоненький золотий обідок, який носила п’ять років, і кинула йому під ноги. Каблучка дзенькнула об ламінат і відкотилася в кут.
— Я тебе знала, — сказала вона рівним голосом. — Тепер ні. Для мене ти просто підсудний у кримінальній справі. Чужа людина.
Поліцейський підштовхнув його до виходу, і момент був втрачений назавжди. Ярослава стояла в дверях, дивлячись, як поліцейський УАЗик відвозить її минуле в жовтневу ніч. Вітер з моря куйовдив волосся, солоне повітря щипало очі, але вперше за п’ять років цей запах не здавався тужливим. Тягар, що давив на груди всі ці роки, зник, наче його ніколи й не було.
— Зачини двері, Ярославо, — сказала бабуся Устинія за її спиною. — Протяг. Завтра в нас багато роботи.
Ярослава посміхнулася, ледь помітно, одними куточками губ, і зачинила двері.
Тієї ночі вона спала в новій спальні, в чистій постелі, під теплою ковдрою, і вперше за довгі роки їй не снилися тривожні сни. Тільки тиша, спокій і солоний вітер з моря.
Місяці тягнулися як один довгий, насичений подіями день. І Ярослава іноді ловила себе на думці, що колишнє життя з Еріком, з його матір’ю, з вічним почуттям провини і втоми, здається тепер чимось нереальним, наче поганий сон, від якого вона нарешті прокинулася.
Суд відбувся в серпні, через десять місяців після тієї жовтневої ночі, коли все почалося. Зал районного суду був невеликим, з вицвілими портретами на стінах і скрипучими стільцями. Ярослава сиділа на лаві свідків, слухаючи, як суддя монотонним голосом зачитує вирок. Прокурор представив усі відеозаписи з камер, результати токсикологічної експертизи (в крові бабусі виявили сліди феназепаму в підвищеному дозуванні), фінансові документи про розкрадання на чотири з гаком мільйони.
Ерік Дем’янович Туманов. Умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, катування, залишення в небезпеці, шахрайство в особливо великому розмірі. За сукупністю — 8 років колонії загального режиму.
Ангеліна Данилівна Туманова. Ті самі статті. 6 років…
