Випадкова знахідка: безхатько підібрав ляльку зі смітника і виявив усередині те, що змінило його життя

— Пробач, Каріно, ти знову мене виводиш! Я… Я просто втратив голову! — Його голос був сповнений каяття.
Каріна відсторонилася, відштовхнувши його руки.
— Не чіпай мене! — Її голос був твердий і рішучий. — Ти не можеш просто вибачитися й очікувати, що все буде як раніше. Це не вперше. Твої вибачення не змінюють того, що сталося.

Олег відступив, усвідомлюючи серйозність ситуації. Він дивився на неї, і його погляд був сповнений печалі.
— Я знаю, це було неправильно. Я намагатимусь виправитися, — він говорив повільно, немов кожне слово було йому боляче.
— Виправитися? — Каріна дивилася на нього крізь сльози. — Олеже, можливо, вже занадто пізно. Я не знаю, чи можу я продовжувати це терпіти.

Олег подивився на неї, його обличчя виражало глибокий біль і жаль.
— Будь ласка, дай мені ще один шанс. Я зроблю все, щоб відновити твою довіру. Я кохаю тебе, Каріно, і я не хочу тебе втрачати.
Каріна повільно кивнула, невпевнена у своїх почуттях і не знаючи, чи вірити його словам. Але глибоко в душі вона сподівалася, що все може змінитися на краще. Вона підняла очі на нього, і в їхніх поглядах на мить спалахнуло розуміння і надія на примирення.

— Я подумаю, Олеже, але я потребую часу і щирих доказів твоїх почуттів, — тихо сказала вона і пішла до своєї кімнати, залишивши його одного з його думками і жалем. У наступні кілька днів після інциденту в їхньому будинку напруга відчувалася з кожним поглядом і кожною мовчазною вечерею. Олег першим намагався порушити цю напруженість, підходячи до Каріни одного ранку, коли вона снідала в тиші своєї кухні.

— Каріно, — почав він, обережно добираючи слова, — я думав про нашу ситуацію, і мені здається, що нам обом потрібно змінити обстановку. Що, як ми поїдемо куди-небудь? У подорож?
Каріна поклала виделку поруч із тарілкою і подивилася на нього. Її погляд був сповнений скептицизму.
— У подорож? — Її тон був обережним. — Куди саме ти хочеш поїхати?

— На море, в Карпати на відпочинок, — запропонував Олег, — тиждень на природі, просто ми вдвох. Мені здається, це допоможе нам обом розслабитися і, можливо, знову зблизитися. Я… мені справді потрібен відпочинок, щоб перестати відчувати агресію, яка нещодавно взяла наді мною гору.
Каріна трохи помовчала, зважуючи його слова. Її серце забилося в надії, що це справді може допомогти їм відновити те, що було втрачено.

— Ти справді думаєш, що це допоможе? — запитала вона, намагаючись не піддатися миттєвій надії.
— Я впевнений у цьому, — переконано відповів Олег. — Я намагатимусь зробити все можливе, щоб ця подорож стала для нас новим початком.
Каріна кивнула, відчуваючи, як усередині неї знову пробуджується іскра надії.
— Добре, я згодна. Спробуймо.

Олег посміхнувся, і Каріна побачила в його очах віддзеркалення тієї щирості, яку так довго шукала.
— Чудово, я все організую. Обіцяю, поїздка буде чудовою. Ось побачиш, — з ентузіазмом сказав він, уже уявляючи, як ця поїздка може змінити все.

Решта дня минула в піднесеному настрої. Олег зайнявся плануванням подорожі, а Каріна почала збирати речі, відчуваючи, як її серце наповнюється обережною радістю. День від’їзду настав швидко. Вони вирушили в аеропорт рано вранці, їхній багаж був сповнений не тільки одягом і косметикою, а й надіями на відновлення їхніх почуттів.

Під час польоту Олег тримав її за руку, і Каріна дозволила собі розслабитися, насолоджуючись моментом миру між ними. Коли літак приземлився в теплій країні біля моря, вони обидва відчували полегшення від зміни обстановки. Перші дні на морі були сповнені сонцем, прогулянками пляжем і вечерями при свічках. Олег справді намагався показати Карині, наскільки він цінує її, і вона поступово почала відчувати, що їхні стосунки зцілюються.

Однак ніч після однієї з таких романтичних вечерь виявилася вирішальною. Повертаючись до номера готелю, Каріна відчула, що між ними знову витає напруга. Нагадування про минулий конфлікт і його наслідки не давали їй повністю розслабитися.
— Олеже, мені потрібно знати, що все, що відбувається між нами зараз, це не просто спроба забути минуле. Мені потрібна впевненість і щирість у твоїх почуттях, — обережно почала вона, коли вони сиділи на балконі їхнього номера, дивлячись на зоряне небо.

— Я розумію тебе, Каріно, і я обіцяю, що всі мої зусилля щирі. Я кохаю тебе, і ця подорож — доказ моїх почуттів. — Його голос був сповнений рішучості.
Каріна подивилася на нього, і в її очах відбилася мрія про те, щоб вірити його словам. Вона сподівалася, що ця подорож стане новою главою в їхньому житті. Главою, де минулі помилки залишаться позаду, а майбутнє буде сповнене розуміння і любові.

Літак приземлився в їхньому рідному місті під похмурим небом, але на їхніх обличчях сяяли посмішки, сповнені нових надій і планів на майбутнє.
— Здається, це було саме те, що нам потрібно, — сказав Олег, узявши Каріну за руку, коли вони прямували до виходу з аеропорту.
— Так, я справді щаслива, що ми зважилися на цю поїздку, — відповіла Каріна, відчуваючи легкість у душі, якої не відчувала вже давно…