Я мовчки прочитала напис на дитячій сорочечці. Неочікувана розв’язка одного дуже цинічного подарунка
Оглушлива правда обвалилася на молоду матір із руйнівною силою величезної снігової лавини, що зірвалася з гір. Ця зверхня жінка виявилася рідною матір’ю того самого хлопця, який трагічно загинув у вогні десять років тому. Вона цілеспрямовано впровадилася в нове життя Анни, майстерно використавши свого слабкого сина Дмитра як знаряддя витонченої помсти.
Крижана вода з-під крана трохи остудила палаюче обличчя, але зовсім не змогла вгамувати шалене серцебиття. Тепер стало кришталево ясно, що новонароджена донька перебуває в страшній небезпеці поруч із цією непередбачуваною особою. Раптом за тонкими дверима пролунали важкі, нарочито гучні кроки, які зловісно зупинилися просто біля порога.
Хромована ручка почала повільно опускатися вниз, видаючи огидний, крижаний для душі металевий скрегіт у повній квартирній тиші. Замок був надійно замкнений зсередини, але ця крихка перепона здавалася абсолютно марною перед лицем загрози, що насувалася. В утворену під дверима вузьку щілину плавно ковзнув вирваний зошитовий аркуш, недбало складений рівно навпіл.
Анна повільно опустилася на холодну кахельну підлогу й негнучкими пальцями розгорнула це несподіване моторошне послання. На білому папері червоним маркером, зловісно схожим на свіжу кров, була виведена одна жорстока ультимативна вимога. «Якщо не прийдеш на закинуте будівництво опівночі, твій дорогоцінний Діма отримає відеозапис із тієї самої ночі».
Подих перехопило від нової хвилі задушливої паніки, адже тоді, в охопленому полум’ям старому будинку, не було жодних свідків. Виходить, хтось таємно знімав її вчинок, холоднокровно спостерігаючи за смертельною трагедією, що розгорталася, з рятівної нічної темряви. Саме в цю мить телефон у її кишені знову завібрував, висвітивши на екрані свіжу фотографію доньки, що плакала в ліжечку, і грубу чоловічу руку, покладену на дитячу ковдру.
Побачивши на яскравому екрані грубу чоловічу руку поруч із крихітним личком доньки, Анна ледь не знепритомніла від тваринного жаху. Вона з неймовірною силою розчахнула замкнені двері ванної, зовсім забувши про будь-яку обережність і паралізуючий страх. Молода мати кулею пронеслася вузьким коридором, благаючи небеса лише про те, щоб устигнути врятувати свою беззахисну дитину.
Увірвавшись до дитячої кімнати, вона важко й уривчасто задихала, судомно оглядаючи кожен темний куток. Жодного стороннього чоловіка в приміщенні не було, але над ліжечком хижим птахом схилилася свекруха. Тамара Іллівна ніжно погладжувала дівчинку, що плакала, а в її вільній руці зловісно поблискувала масивна чоловіча печатка.
«Де він, хто щойно фотографував мою дівчинку?»
