Як невістка за пару хвилин перетворила розкішний відпочинок рідні на пекло

— Христі ніхто нічого не винен. Нехай сама розбирається зі своїми проблемами.

Ігор розумів, що дружина налаштована безкомпромісно. Її принциповість, яка раніше його захоплювала, тепер здавалася жорстокістю. Він спробував поговорити з матір’ю про примирення.

— Мамо, може, дійсно вибачишся? Хоча б заради онуків?

— Ніколи! — відрізала Віра Миколаївна. — Я не зробила нічого поганого.

— Ти штовхнула Даринку.

— Штовхнула? Та я її ледь зачепила. А вона ревом підняла весь двір.

Свекруха не бажала визнавати свою провину. В її версії подій вона була невинною жертвою злобної невістки.

Минув місяць. Ситуація не зрушувалася з мертвої точки. Віра Миколаївна з Христею жили в злиднях, але вперто відмовлялися вибачатися. Ігор розривався між сім’ями, стаючи все більш пригніченим і нещасним.

Олена тим часом процвітала. Її кар’єра пішла вгору після того, як керівництво компанії побачило, наскільки рішуче вона вміє відстоювати свої інтереси. Їй запропонували підвищення і надбавку до зарплати. Діти теж почувалися чудово: на дачі вони дихали свіжим повітрям, бігали по лісі, купалися в чистому басейні. Ніхто більше не псував їм настрій грубими окриками і претензіями.

Але Олена розуміла, що рано чи пізно доведеться приймати остаточне рішення щодо Ігоря. Їхній шлюб тріщав по швах, і чоловік все більше віддалявся від неї.

Кульмінація настала в жовтні. Христя, доведена до відчаю, зважилася на відчайдушний крок. Вона приїхала на дачу пізно ввечері, коли Олена була одна з дітьми. Зовиця перелізла через паркан і проникла у двір. Олена помітила її з вікна кухні, де готувала вечерю. Христя стояла посеред газону і голосно кричала:

— Олено! Виходь! Поговорити треба!

Олена вийшла на веранду.

— Христю, негайно покинь територію!

— Не покину! Ти моє життя зруйнувала! Тепер я твоє зруйную!

Зовиця була явно не в собі. Місяць поневірянь і принижень довів її до нервового зриву.

— У тебе все є! — кричала вона. — Дім, робота, гроші! А у мене нічого! Нічого не залишилося!

— Ти сама вибрала конфлікт!

— Я вибрала? Та ти нас просто знищила!

— За що?

— За те, що ми хотіли трохи відпочити!

Христя підійшла ближче. В руках у неї був камінь.

— Знаєш що? Якщо я не можу тут жити, то і ти не будеш!

Вона замахнулася каменем на вікно вітальні. Олена миттєво оцінила ситуацію. Діти спали нагорі, і розбите скло могло їх налякати. Вона зістрибнула з веранди і перехопила руку Христі.

— Опусти камінь!

— Не опущу!

— Ти думаєш, я тебе боюся?

Зовиця спробувала вирватися, але Олена міцно тримала її зап’ястя. Роки занять фітнесом не пройшли дарма.

— Христю, йди по-хорошому!

— Не піду! Буду кожен день приходити! Буду всім розповідати, яка ти стерва!

— Тоді доведеться вирішувати питання радикально!

Олена вийняла телефон і натиснула швидку клавішу.

— Це Крутікова! Потрібен виїзд! Домашнє насильство і загроза майну!

Христя спробувала вирвати телефон, але Олена легко ухилилася.

— Адресу знаєте? Жінка неадекватна, погрожує дітям!

Останні слова були брехнею, але Олена розуміла, що в таких ситуаціях всі засоби хороші. Через 20 хвилин приїхала поліція. Христю відвезли для складання протоколу, а Олена написала заяву про замах на псування майна.

Ігор примчав на дачу, коли все вже закінчилося.

— Що сталося? Мені Христя дзвонила, ридала в трубку.

— Твоя сестра намагалася розбити вікна!

— Не може бути!

— Дуже навіть може!

— У неї нервовий зрив!

Ігор сів на сходинки веранди і втупився обличчям в долоні.

— Олено, що ми наробили? Моя сім’я розвалюється!

— Ти наробив!

— Я просто захищалася!

— Може, допоможемо їм? Хоча б грошима?

— Ні!