Як невістка за пару хвилин перетворила розкішний відпочинок рідні на пекло

Час минав. Життя поступово налагоджувалося. Олена отримала підвищення і тепер керувала цілим архітектурним відділом. Діти росли здоровими і щасливими, проводячи літо на дачі, а зиму в міській квартирі. Ігор одружився вдруге на жінці, яка не заперечувала проти його нав’язливої матері. Але цей шлюб протримався недовго. Віра Миколаївна швидко довела нову невістку до нервового виснаження своїми постійними втручаннями.

Христя так і не змогла розплатитися з боргами. Її оголосили банкрутом, а дітей тимчасово забрали органи опіки. Тільки після цього вона остаточно зрозуміла, що її конфлікт з Оленою мав катастрофічні наслідки.

Віра Миколаївна дожила до похилого віку на самоті. Син відвідував її все рідше, онуки не знали її зовсім, а дочка звинувачувала матір у всіх своїх бідах.

Олена ж побудувала нове життя. Через три роки вона вийшла заміж за колегу, чоловіка, який розумів цінність сім’ї і ніколи не дозволив би родичам втручатися в їхні стосунки. Дача залишалася їхнім сімейним гніздечком. Діти виросли там, запам’ятавши її як місце, де їх завжди захищали і любили.

Іноді, проїжджаючи повз стару комуналку, де доживала свій вік Віра Миколаївна, Олена бачила її у вікні. Колишня свекруха дивилася на неї з неприхованою ненавистю, але вже не наважувалася на активні дії. Вона зрозуміла занадто пізно, що деяких людей краще не чіпати. Особливо тих, хто вміє захищати своїх дітей будь-якими способами.

Олена ніколи не шкодувала про свій вибір. Вона показала дітям, що справедливість існує, а зло повинно бути покаране. Цей урок коштував зруйнованого шлюбу і сімейних скандалів, але головне — її діти росли в безпеці, знаючи, що мама завжди стане на їхній захист. І це було важливіше будь-яких родинних зв’язків і суспільних умовностей.

Минуло п’ять років. Даринка вчилася в шостому класі і мріяла стати архітектором, як мама. Артемко ходив у третій клас і захоплювався конструюванням. Одного разу влітку вони запитали маму:

— А чому ми більше не бачимося з бабою Вірою?

Олена задумалася, підбираючи слова.

— Тому що вона образила вас, коли ви були маленькими. А я не прощаю тих, хто ображає моїх дітей.

— А якщо вона вибачиться?

— Тоді подивимося.

Але вибачень так і не було. Віра Миколаївна забрала свою гордість в могилу, так і не зрозумівши, що її впертість коштувала їй сім’ї.

Олена побудувала нове життя на руїнах старого. Вона довела собі і всім оточуючим, що жінка може бути сильною, принциповою і справедливою. Її дача, як і раніше, була її фортецею — місцем, де ніхто не смів ображати її дітей і порушувати її спокій. І всі в окрузі знали: з Оленою Крутіковою краще не зв’язуватися.