З села — у стрічки новин: чоловік думав, що дружина пропаде в глушині, але вона переграла його по-великому

— А чи можна замовити ще одного через пів року? — запитав її чоловік. — Для пари?

— Звичайно, — відповіла Даша, — я ж планую займатися розведенням.

Після їхнього від’їзду Даша сіла за комп’ютер і почала серйозно вивчати ринок. Виявилося, що тітка Марія не просто мріяла, а справді знайшла золоту жилу. Попит на міні-пігів перевищував пропозицію в рази.

Через місяць у Даші вже була ціла черга покупців. Вона продала ще трьох міні-пігів, заробила понад 100 тисяч і зрозуміла, що справа справді може бути прибутковою.

Будинок тітки Марії потребував невеликого ремонту. Даша найняла місцевих робітників, які привели до ладу веранду, оновили паркан, зробили сучасну систему опалення. Тепер будинок став по-справжньому затишним.

Решта міні-пігів росли й розвивалися. Даша придумала кожному ім’я, вивчила їхні характери, навчилася розуміти їхні потреби. Мангалицькі свиноматки теж звикли до нової господині.

Зима пройшла спокійно. Даша жила розміреним життям, займалася господарством, спілкувалася з сусідами, які давно прийняли її як свою. Вона навіть не помітила, як змінилася: стала впевненішою, спокійнішою, навчилася приймати рішення самостійно.

Навесні сталася довгоочікувана подія: одна з мангалицьких свиноматок принесла приплід. Сім чарівних поросят з густою шерстю і кумедними мордочками.

— Це ж справжній скарб! — захопився Петрович. — Таких поросят заводчики нарозхват купують.

Даша зареєструвала послід, оформила всі необхідні документи. До літа у неї вже було повноцінне господарство: дорослі тварини, молодняк, постійні покупці й зростаюча репутація.

А ще навесні в село приїхали журналісти з обласної газети. Вони робили матеріал про сучасне сільське господарство і почули про незвичайну ферму Даші.

— Ви справжній приклад того, як можна створити успішний бізнес у сільській місцевості, — сказав журналіст, фотографуючи Дашу з міні-пігами. — Скільки років ви займаєтеся розведенням?

— Менше року, — усміхнулася Даша. — Але я тільки починаю.

До осені ферма Даші перетворилася на справжнє підприємство. Після публікації в обласній газеті до неї потягнулися не тільки покупці, а й просто цікаві. Багато хто хотів подивитися на незвичайних тварин, погладити доброзичливих міні-пігів, дізнатися більше про рідкісну породу — мангалиця.

Даша швидко зрозуміла, що це теж може приносити дохід. Вона облаштувала спеціальну зону для відвідувачів, де люди могли безпечно спілкуватися з тваринами. На вихідних до неї приїжджали сім’ї з дітьми з сусідніх міст.

— Мамо, дивись, які милі! — вигукувала маленька дівчинка, обережно гладячи міні-піга Борю.

— А можна їх купувати додому? — питали батьки.

— Звичайно, — відповідала Даша. — Але спочатку потрібно вивчити особливості утримання, підготувати будинок.

Вона ніколи не продавала тварин спонтанно. Завжди розповідала про складнощі утримання, давала контакти ветеринара, консультувала щодо годування та догляду. Такий підхід тільки підвищував довіру до неї.

До зими Даша заробила вже понад пів мільйона. Гроші вона вкладала в розвиток господарства: покращувала умови утримання тварин, закуповувала якісні корми, розширювала загони. Будинок вона теж привела в повний порядок. Тепер це було затишне житло з сучасними зручностями, але воно зберегло сільський затишок.

Даша облаштувала кабінет, де вела документообіг, спілкувалася з клієнтами через інтернет, вивчала нову інформацію про тваринництво. Зимовими вечорами вона часто сиділа біля каміна з чашкою чаю, плануючи розвиток ферми. У голові вже визрівали ідеї про створення справжнього центру розведення рідкісних порід, про співпрацю із зоопарками, про розширення лінійки тварин.

Віктор більше не дзвонив. Розлучення оформили заочно, Даша просто отримала документи поштою. Дивно, але вона майже не думала про минуле життя. Занадто багато цікавого відбувалося в сьогоденні.

Навесні сталася подія, яка змінила все кардинально. До Даші приїхали представники великого телеканалу, вони готували програму про незвичайні види сучасного бізнесу.

— Ваша історія просто дивовижна, — говорила журналістка, знімаючи інтерв’ю. — Міська жінка кинула все і створила в селі процвітаючий бізнес. Це ж мрія багатьох.

— Я не кидала все, — усміхалася Даша, тримаючи на руках маленького міні-піга. — Я просто знайшла те, що мені справді подобається.

— А не шкодуєте про колишнє життя?

— Ні, жодної секунди. Тут я зрозуміла, на що здатна. Виявилося, що у мене є не тільки здібності до бізнесу, а й талант у роботі з тваринами.

Знімальна група провела на фермі цілий день. Вони зняли, як Даша годує тварин, як доглядає за поросятами, як проводить екскурсії для відвідувачів. У кадр потрапили задоволені клієнти, красиві тварини, затишний будинок.

— У вас тут справжній рай, — зізнався оператор. — І тварини такі спокійні, доглянуті.

— Вони відчувають ставлення до себе, — пояснила Даша. — Якщо любити те, що робиш, результат завжди буде хорошим.

Програма вийшла в ефір на початку літа. Даша і не припускала, який резонанс це викличе. Вже наступного дня її телефон не замовкав: дзвонили потенційні клієнти з усієї країни.

— Ми бачили вас по телевізору, — говорили люди. — Хочемо купити міні-піга саме у вас.

— А можна приїхати з дітьми на екскурсію?…