Чому чоловік зблід, почувши відповідь дружини на новину про те, що він йде до молодої

Віктор був упевнений, що купив собі квиток у нове життя. Він сидів на чолі столу, купаючись в обожнюванні матері та сестри, і почувався вершником доль. У його кишені лежав телефон з листуванням від коханки, а навпроти сиділа дружина, яку він подумки вже викреслив зі списку витрат.

Він думав, що кидає її. Але він не врахував одного. Його багатство було картковим будиночком, а клей, який тримав цей будиночок усі ці роки, називався Марина. Через десять хвилин, коли прозвучить одна єдина цифра, цей будиночок завалиться, поховавши під уламками всю його зарозумілість.

Слухайте уважно, адже ця помилка може коштувати дорого. У квартирі пахло запеченою качкою з яблуками та важкими солодкими парфумами Галини Петрівни. Свекруха сиділа на дивані, як імператриця у вигнанні, поправляючи на грудях масивне намисто — подарунок сина.

Поруч, уткнувшись у телефон, сиділа сестра Віктора, Жанна, періодично роблячи селфі на тлі накритого столу. Марина стояла біля вікна. Вона відчувала, як невидимий зашморг на шиї затягується.

Увесь цей вечір був фальшю. Віктор, розчервонілий від дорогого віскі, голосно сміявся з власного жарту, який Марина чула вже разів сто. «Цікаво, вони хоч раз запитали, чи я їла сьогодні? Я готувала цей стіл із шостої ранку. Але для них я — функція, меблі, тінь, що подає серветки».

— Марино! — Віктор ляснув долонею по столу. — Ну, що ти там застигла, як пам’ятник скорботі? У матері ювілей, шістдесят років. Налий вина, будь людиною.

Він підморгнув матері. Галина Петрівна картинно зітхнула: