Ціна зради: чому 30 пропущених стали початком кінця його «ідеального» шлюбу
— Нагорі крики, — повідомила Люда приглушено. — Вікторія в істериці, чутно через увесь поверх. Гості шепочуться, половина вже потягнулася до виходу. Едуард зник, напевно, знову тобі дзвонить.
Телефон Аліни завібрував: вхідне повідомлення, потім ще одне, і ще.
— Дзвонить, — підтвердила вона, дивлячись на екран.
Повідомлення сипалися одне за одним, з тією гарячковою швидкістю, що видає паніку.
«Аліно, дай відповідь, будь ласка, мені терміново треба поговорити».
«Все вийшло з-під контролю, Антон все зіпсував, він не повинен був нічого розповідати».
«Будь ласка, поговори з Симоновим, поясни йому, що я не знав про спадщину, що все було за законом».
«Він перебільшує, нічого страшного не сталося, просто непорозуміння».
І нарешті: «12 років разом повинні щось означати. Ти не можеш мене так ігнорувати».
Аліна прочитала останнє повідомлення двічі, відчуваючи, як на губах з’являється гірка усмішка. Дванадцять років разом стали для нього «щось означати» тільки зараз, коли картковий будиночок завалився і йому потрібна допомога. Коли він кидав її заради вагітної коханки, ці роки нічого не коштували. Вона була витратним матеріалом, функцією, яку можна замінити на молодшу і перспективнішу модель.
Вона видалила повідомлення, не відповідаючи, але вони продовжували приходити. Дедалі відчайдушніші, дедалі жалюгідніші, і в них уже не було нічого від того впевненого чоловіка, який півтора року тому знизав плечима і запропонував поговорити «як дорослі люди».
— Людо, — сказала вона в слухавку, — що там зараз відбувається?
— О, ти не повіриш. Борис Симонов повернувся до зали, став перед гостями, попросив уваги. Двісті людей завмерли з келихами в руках, і він почав говорити. Він почав нормально, — розповідала Люда, мабуть, записуючи промову на телефон. — Подякував гостям, похвалив організаторів — все як годиться. А потім голос змінився. Каже: «У нашій родині завжди цінували чесність і прозорість. Ці принципи допомогли мені побудувати бізнес з нуля і зберегти репутацію протягом тридцяти років». І далі — що виявилися деякі неточності в інформації. Не буде вдаватися в подробиці, це сімейна справа, але всі повинні знати: сім’я Симонових серйозно ставиться до будь-якої форми нечесності і перегляне деякі ділові та особисті рішення найближчими днями.
А потім Люда перевела подих.
— Він підняв келих і сказав: «За молодят. Хоча я щиро сподіваюся, що цей шлюб побудований на більш міцних основах, ніж здається в даний момент». Він це сказав перед усіма гостями! Перед діловою спільнотою Одеси, перед двомастами людьми! Публічне приниження в день весілля власної дочки. Едуард стояв з відвислою щелепою, обличчя пішло плямами. Вікторія знову розплакалася, розмазуючи макіяж по обличчю. Половина гостей почала тихо збиратися до виходу, друга половина шепотіла так голосно, що було чутно на іншому кінці зали. Це кінець репутації Едуарда в місті, розумієш? Після такого з ним ніхто не захоче мати справу.
Аліна відкинулася на спинку стільця, дивлячись на вечірнє небо над Києвом, на вогні міста, що стало їй рідним, і намагалася зрозуміти, що відчуває. Зловтіху? Ні, не зовсім. Задоволення? Можливо, але приглушене, тихе. Скоріше, полегшення від усвідомлення того, що вона вибралася з цієї історії вчасно, що бабусина спадщина — та сама страховка, яку Євдокія Іванівна передбачила для неї, — залишилася в безпеці і допомогла їй почати нове життя, замість того щоб потонути в боргах бізнесу Едуарда, що розвалювався…
