Дід сварив корову за те, що вона стоїть біля колодязя. Поки не побачив, що на дні

Крім катастрофічних втрат часу, процес легалізації родовища вимагав космічних фінансових витрат, непідйомних для пересічного громадянина. Учений детально розписав весь алгоритм дій: від подання первинної заявки на вивчення надр до багатомільйонної геологічної розвідки та пошуку інвесторів. Він особливо підкреслив, що без потужної підтримки з боку профільних корпорацій приватник ніколи не зможе налагодити повноцінний процес видобутку. По суті, фермеру прямим текстом дали зрозуміти, що єдиним реальним варіантом для нього є продаж прав на розробку великим гравцям ринку. Усвідомивши всю тяжкість майбутнього шляху, Коваленко подумки приготувався до затяжної і безкомпромісної боротьби за своє майбутнє.

Повернувшись на рідне подвір’я, Василь Петрович з подивом виявив припаркований біля своїх воріт новенький представницький позашляховик з київськими номерами. Біля блискучого хромом автомобіля вальяжно походжали двоє випещених чоловіків, одягнених у строгі, явно зшиті на замовлення ділові костюми. Наближаючись до незнайомців, фермер почув, як один із них ввічливим, але владним тоном уточнює його ім’я та по батькові. Чоловік представився Ігорем Семеновичем Криленком, уповноваженим представником якоїсь солідної компанії «Надроінвест», і простягнув дорогу візитку. Свого більш мовчазного і великого супутника він представив як колегу по бізнесу Володимира Миколайовича Орла.

Криленко був доглянутим чоловіком років сорока з привабливою посмішкою, тоді як Орел випромінював приховану загрозу і волів відмовчуватися. Столичні гості відразу ж перейшли до справи, заявивши про свій намір обговорити перспективи викупу земельної ділянки, що належить Коваленку. У голові фермера миттєво спрацювала тривожна сирена, оскільки він не розумів, звідки ці люди могли пронюхати про його секрет. Він спробував зіграти в незнання і ввічливо поцікавився, чим саме його скромний наділ так сильно зацікавив серйозних інвесторів. Криленко не моргнувши оком видав заготовлену легенду про розвиток регіонального агропромислового комплексу та створення мережі сучасних фермерських господарств.

Василь Петрович категорично відрізав, що земля, яка дісталася йому від предків, не продається ні за які гроші. Міський візитер м’яко порадив не рубати з плеча і пообіцяв озвучити фінансові умови, від яких неможливо відмовитися при здоровому глузді. У цей момент мовчазний Орел витягнув зі шкіряного портфеля документи і озвучив суму у вісімсот тисяч гривень за всю ділянку готівкою просто зараз. Для звичайного селянина це була немислима гора грошей, але новоспечений нафтовий магнат прекрасно розумів справжню вартість свого шматка землі. Намагаючись не видати свого хвилювання, фермер відповів, що йому необхідно ретельно обдумати таку несподівану і щедру пропозицію.

Криленко обдарував його черговою білосніжною посмішкою і порадив не затягувати з відповіддю, пославшись на обмежені терміни дії інвестиційної програми. Коваленко спробував прощупати ґрунт і поставив зустрічне запитання про те, чому бізнесмени не скуповують занедбані пустирі, яких в окрузі було в надлишку. На це Орел вельми ухильно процедив крізь зуби, що у їхньої корпорації існують свої специфічні критерії вибору перспективних територій. Проводивши непроханих гостей недобрим поглядом, Василь Петрович важко опустився на сходинки ґанку, занурившись у похмурі роздуми. Він не сумнівався, що візитери прекрасно обізнані про нафту, інакше не стали б розкидатися сотнями тисяч за шматок бруду.

Головним питанням залишалося те, яким чином стався витік інформації, адже про таємницю знали тільки три найближчі йому людини. Фермер почав перебирати в умі варіанти, підозрюючи всіх і кожного, від балакучого лаборанта до надсучасних систем супутникового сканування ґрунту. Увечері, зібравши сім’ю за зачиненими дверима, він влаштував дружині та синові справжній допит із пристрастю на предмет збереження секретності. Марія Іванівна клятвено запевнила чоловіка, що тримала язик за зубами і не обмовилася про відкриття навіть найкращій подрузі. Олексій також підтвердив свою абсолютну непричетність до зливу інформації, що лише посилило параною глави сімейства.

Студент несміливо спробував переконати батька, зауваживши, що вісімсот тисяч гривень — це колосальні гроші, які забезпечать їм сите життя просто зараз. Він наївно вважав, що краще отримати гарантовану синицю в руки, ніж намагатися зловити в небі нафтового журавля. Фермер жорстко осадив нащадка, нагадавши, що реальна вартість прихованих під землею ресурсів у тисячі разів перевищує подачки столичних аферистів. Проте зерно сумніву було посіяне, і Василь Петрович прекрасно усвідомлював, що попереду на нього чекає нерівна сутичка з нещадною бюрократичною машиною. Незважаючи на всі страхи і сумніви, природна впертість і загострене почуття справедливості не дозволили йому здатися на милість переможця.

Наступного дня після візиту столичних бізнесменів до двору Коваленка підкотив пошарпаний службовий автомобіль місцевого дільничного Сергія Михайловича Ворона. Це був чоловік середніх років з глибоко посадженими, згаслими очима, який віддав службі в правоохоронних органах понад п’ятнадцять років свого життя. Привітавшись із господарем, поліцейський чергово поцікавився поточними справами і плавно перейшов до мети свого несподіваного візиту. Він витягнув із нагрудної кишені зім’ятий аркуш паперу і повідомив, що на фермера надійшла офіційна скарга від анонімного доброзичливця. У кляузі стверджувалося, що худоба Коваленка безконтрольно розгулює по чужих городах, безжально витоптуючи посіви і знищуючи врожай сусідів.

Василь Петрович щиро обурився такому нахабному наклепу, заявивши, що його корови цілодобово перебувають або на прив’язі, або в надійно закритому загоні. На його резонне запитання про особу заявника дільничний лише розвів руками, пославшись на анонімність сигналу, який він зобов’язаний відпрацювати за інструкцією. Під час спільного огляду території поліцейський не виявив жодного порушення: паркани були цілі, а всі тварини мирно жували сіно в стійлах. Єдиним винятком, як зазвичай, стала Бурьонка, яка продовжувала нести свою незбагненну варту біля краю старого колодязя. Помітивши корову, що самотньо стоїть, представник закону з цікавістю поцікавився, що саме тварина забула на самому відшибі ділянки.

Фермер спробував віджартуватися, списавши все на дивацтва характеру і багаторічну нешкідливу звичку своєї улюблениці. Ворон підійшов до кам’яної споруди впритул, з цікавістю зазирнув у зяючу глибину і зазначив, що колодязь виглядає вельми солідно. Отримавши від господаря запевнення в тому, що на дні немає нічого цікавого, крім каміння і калюжі, поліцейський зробив пару заміток у блокноті і відбув геть. Однак Коваленко з тривогою підмітив, що під час візиту правоохоронець поводився вкрай неприродно, постійно відводив погляд і помітно нервував. Передчуття не обманули досвідченого селянина, і вже через три дні на його ферму обрушилася перша справжня біда.

Глибокої ночі з подвір’я безслідно зникла Зірка — молода і перспективна телиця, на яку фермер покладав великі надії. При ранковому огляді місця події Василь Петрович виявив, що масивний навісний замок на воротах загону був грубо зірваний з петель. Прибігши на допомогу, Іван Петрович, оглянувши місце злочину, виніс невтішний вердикт про цілеспрямоване і добре сплановане викрадення. Коваленко дивувався, кому могла знадобитися одна-єдина корова і навіщо було ламати замок, якщо хвіртка поруч не замикалася зовсім. Мудрий механік пояснив, що це класична акція залякування, покликана продемонструвати безкарність і серйозність намірів замовників.

Заяву в поліцію було подано негайно, але Василь Петрович не плекав абсолютно ніяких ілюзій щодо успішного результату розслідування. Дільничний Ворон з кислою міною прийняв документ, монотонно пообіцяв вжити всіх необхідних заходів, але його байдужість говорила сама за себе. Не минуло й тижня, як на фермера обрушилася нова напасть — раптово вийшов з ладу єдиний робочий трактор. При ретельному технічному огляді з’ясувалося, що невідомі зловмисники вночі засипали в паливний бак кілька кілограмів дрібного річкового піску. Відновлення сільськогосподарської техніки обійшлося у вельми болючі дванадцять тисяч гривен, пробивши серйозну прогалину в скромному сімейному бюджеті…