Фатальна поїздка: батьки нареченої дізналися правду, яку від них приховували до весілля
Нічне повітря, наповнене ароматом піску та далеких квітів, понесло її шепіт: «Я зробила це, кохання моє. Справедливість відбулася, але ти назавжди залишишся в моєму серці». Здавалося, що вітер вторував її словам, розносячи їх у безкраї простори пустелі.
Її пошуки правди завершилися, але попереду на неї чекав новий етап — етап зцілення, стійкості та повільного здобуття нового життя крок за кроком. Піднімаючись у небо на літаку, залишаючи Дубай, Ольга заплющила очі. У її думках знову виник образ Аміра: його усмішка, його сміх, його тепло.
І вперше за довгі місяці вона дозволила собі усміхнутися. Майбутнє було невизначеним, але вона була впевнена в одному: кохання, яке вони розділяли, буде її дороговказною зіркою попереду. Коли літак набрав висоту, залишаючи пустелю позаду, сонце опускалося за горизонт, забарвлюючи небо в золотисті та рожеві тони — вісник нового початку для Ольги, чистого аркуша в її історії.
Хоча її серце все ще сумувало, воно робило це на тлі мрій про нові подорожі, майбутнє кохання і, можливо, здобуття миру.
— Не тут, — прошепотіла Юлія, нервово озираючись. — Нам потрібно знайти безпечне місце, щоб поговорити. Вони обрали затишне кафе на околиці міста, далеко від натовпу та цікавих очей.
Сидячи за столиком з гарячою кавою перед ними, Юлія нахилилася вперед і тихо заговорила: «Лише кілька тижнів тому, — почала вона пошепки, — до поліції прийшов чоловік і заявив, що у нього є важливі відомості про аварію Аміра, відомості, які можуть змінити все, у що ми вірили». Ольга відчула, як час зупинився.
— Що ти хочеш цим сказати? — видихнула вона, її голос тремтів від емоцій. Юлія глибоко зітхнула, перш ніж продовжити: «Ця людина стверджує, що Андрій був не єдиним, хто брав участь у цій справі. Була інша людина, впливова і багата, яка хотіла позбутися Аміра».
Ця новина обрушилася на Ольгу, залишивши її без сил і повітря. «Але навіщо? Хто б захотів заподіяти шкоду Аміру?» — ледь змогла вимовити вона.
— Поліція все ще розбирається, — відповіла Юлія. — Більше того, цей інформатор наполягає, що аварія не була спонтанним актом ревнощів Андрія. Це було ретельно спланована дія, ініційована кимось, хто бачив в Амірі суперника.
Ольга відчувала, як земля йде з-під її ніг. Роками вона жила, приймаючи версію подій, де вина Андрія давала їй хоч якесь болісне завершення. Тепер перед нею відкривалася нова реальність, сповнена лякаючих питань та неясностей.
— Хто ця людина? — наполегливо запитала вона. Її думки металися в хаосі. — І чому він вирішив виступити саме зараз, через стільки років?
Юлія похитала головою: «Деталі поки не ясні. Поліція тримає все в таємниці. Але ходять чутки, що він сам був якось замішаний і тепер боїться за свою безпеку».
Відкинувшись на спинку стільця, Ольга відчула всю тяжкість обставин, що відкриваються. Якщо це правда, значить, справжній винуватець загибелі Аміра все ще на волі, а її колишня боротьба за справедливість була лише тінню від справжнього конфлікту. — Що мені робити? — запитала вона.
У її голосі звучала рішучість. — Я не можу просто сидіти і чекати, поки влада розбереться. Я повинна дізнатися всю правду.
Юлія поглянула на неї з захопленням і тривогою: «Я очікувала, що ти так скажеш, тому я принесла це». Вона дістала конверт зі своєї сумки і протягнула його Ользі. Ольга відкрила його і виявила всередині документи: поліцейські звіти, записи допитів та фотографії, пов’язані з розслідуванням…
