Ілюзія сили: чому після крику на бабусю хам сам почав благати про пощаду

Я спокійно наказав передати М’ясникові, що за старих тепер питають. Після цього ми розвернулися й неквапно пішли в рятівну темряву. Сіли в машину й мовчки покинули цей негостинний двір.

Гиря постояв біля машини ще хвилин п’ять, брудно матюкаючись у порожнечу. Тінь доповів, що він поїхав просто до М’ясника в ресторан. Саме цього я й домагався — змусити противника сильно нервувати.

Відповідь прийшла дуже швидко, вже наступного ранку. Бригадні на кількох машинах почали агресивно прочісувати весь наш район. Вони шукали трьох незнайомців, прискіпливо розпитуючи всіх підряд.

Тінь першим засік їхню підвищену активність і попередив нас по рації. Ми негайно перейшли в суворий режим невидимих привидів. Зібрали речі й перебралися в занедбану побутівку на краю промзони.

Дві доби ми безвилазно сиділи там, харчуючись холодними консервами. Тінь виходив на обережну розвідку тільки глибокими ночами. Бригадні шукали навсліпу, бо Гиря не знав про нас нічого конкретного.

Вони зрештою знайшли нашу порожню дачу й виламали там хлипкі двері. Я спеціально залишив їм записку на столі: «Ви запізнилися». План працював чудово, і ворог шаленіло від власного безсилля.

Мені потрібен був залізобетонний компромат, а не тільки відео з пішаком. Я згадав про Кнута, скривдженого колишнього бандита з гуртожитку. Глибокої ночі я пішов у його брудну кімнату.

Дав йому грошей і прямо запропонував здати М’ясника з потрохами. Кнут люто ненавидів боса й виклав мені абсолютно все. Розповів про чорний зошит з усією їхньою чорною бухгалтерією.

Зошит надійно лежав у сейфі в заміському будинку. Кнут сам колись ставив цей сейф і назвав мені точний код. У сейфі також були флешки з компрометуючими записами з камер спостереження.

Я пообіцяв Кнуту безпеку й швидко пішов у ніч. Тепер нам треба було зняти відео передачі щомісячного хабара. Тінь з’ясував, що Семенов бере гроші на автомийці ввечері щочетверга.

Наш розвідник заляг на даху сусіднього гаража з доброю камерою. Увечері він чітко зняв Семенова, який забирав пухкий конверт. Обличчя, погони й номери службової машини потрапили в кадр просто ідеально.

Бурий тим часом знайшов схованку на задньому дворі цієї автомийки. Там лежали незареєстровані пістолети й пакет із підозрілим білим порошком. Сергій сфотографував усе це, не залишивши жодних слідів своєї присутності.

У нас був готовий воістину вбивчий арсенал доказів. Лишалося тільки передати їх у надійні руки на обласному рівні. Я знайшов спитого місцевого журналіста Павла Дроздова, який ненавидів М’ясника.

Павло давно мріяв помститися М’ясникові за свою зламану кар’єру й життя. Я показав йому всі зібрані нами матеріали й відеозаписи. Він зв’язався зі своїм давнім, перевіреним контактом в обласному управлінні СБУ.

У п’ятницю пізно ввечері ми пішли по головний чорний зошит. План був гранично простий і тому максимально надійний. Тінь мав вимкнути електрику в селищі, осліпивши всі камери.

Бурий забезпечував підстраховку й відхід біля відігнутого листа паркану. Я проникав у сам будинок і відкривав заповітний сейф у підвалі. М’ясник поїхав у ресторан, залишивши в особняку тільки одного розслабленого охоронця.

Рівно о 23:00 світло в будинку повністю згасло. Бурий відігнув лист, і я тінню проник у темний двір. Безшумно відкрив задні двері заздалегідь підготовленою відмичкою…