Остання воля: навіщо 80-річний старий насправді одружився з юною дівчиною

Чому не пояснив? Ми б зрозуміли.

Іван Кузьмич подивився на неї довго.

— Не потрібно пояснювати те, що має бути зрозуміло без слів, — сказав він. — Коли людині погано, ти допомагаєш. Не питаєш «навіщо». Не пояснюєш «чому». Просто робиш. Це не подвиг, це норма. Просто всі забули, як вона виглядає.

Влітку Катя вступила до університету, на бюджет. Іван Кузьмич, дізнавшись, мовчки дістав із шафи пляшку коньяку, яку зберігав з якогось ювілею, налив собі чарку — одну — і сказав:

— За Льошку. Він би пишався.

На тумбочці біля його ліжка, поруч із фотографією Наталії, тепер стояла ще одна фотографія. Стара, потерта, із загнутим куточком.

На ній два солдати, молоді, засмаглі, у пильній формі. Один широкоплечий, з важким підборіддям, серйозний. Другий худий, світловолосий, усміхнений на весь рот. Кузьмич і Льошка. Афганістан, 1981. Між ними ціле життя. І обіцянка, яку один із них стримав.

Коли гості на весіллі сміялися, відправляючи старого з молодою нареченою до спальні, вони бачили те, що хотіли бачити: вульгарність, дурість, старечий каприз.

Вони не побачили головного. Вони не побачили людину, яка вісімдесят років жила за одним простим правилом: дане слово дорожче за життя. Вони не побачили рушницю, яку він тримав на колінах всю ніч — не для війни, а для захисту. Вони не побачили дівчинку, яка вперше за багато місяців заснула спокійно, бо знала: за дверима стоїть її стіна.

І коли вранці вони увійшли в той номер і побачили правду, їм стало соромно. Не за нього — за себе. За свої думки, за свої жарти. За те, що в їхніх головах не знайшлося місця для простого припущення: а раптом цей старий — просто хороша людина?

Іван Кузьмич Громов пішов через два роки, тихо, уві сні, як і його Наталія. На похоронах стояла дівчина, світловолоса, з сіро-блакитними очима. Вона не плакала, вона трималася, як він учив. А в кишені його парадного піджака знайшли конверт, старий, пожовклий, і листа всередині, в якому один солдат писав іншому: «Дякую, брате, за все».

Обіцянка була виконана.