Півтора року ми спонсорували господарство свекрухи, а все м’ясо забрав девер. Сюрприз, який чекав матір чоловіка після моїх підрахунків
Цей вічно п’яний чоловік справді був наділений від природи справжніми золотими руками, здатними полагодити абсолютно будь-який складний механізм. Якби не його регулярні, затяжні й руйнівні запої, він цілком міг би стати чудовим, дбайливим господарем і прикладом для сина. Однак згубна звичка виявилася значно сильнішою, і після його безславного відходу з життя у спадок залишився лише один цінний актив.
Цим несподіваним активом виявився вельми добротний, міцний бревенчатий будинок, розташований у тихому й мальовничому невеликому селищі. Коли старший і безтямно улюблений матір’ю Денис урочисто вирішив пов’язати себе законними узами шлюбу, дбайлива матір здійснила грандіозний вчинок. Вона без найменших вагань одразу ж переоформила на нього свою простору міську квартиру, забезпечивши молодятам ідеальний старт у житті.
Сама ж самовіддана пенсіонерка добровільно зібрала свої нехитрі пожитки й переїхала жити в цей самий порожній сільський будинок сантехніка. Юний Максим у той складний життєвий період лише з великими труднощами здобував свою першу вищу освіту в місцевому університеті. Він був змушений паралельно братися за будь-який низькооплачуваний підробіток і тулився в нестерпно тісному, галасливому студентському гуртожитку.
Абсолютно всі свої скромні заощадження, особисту пенсію й моральні ресурси сліпо любляча жінка без залишку віддавала старшому синові. Але парадокс полягав у тому, що щойно їй самій терміново була потрібна груба фізична сила, вона тут же телефонувала виключно молодшому. Для її викривленого сприйняття реальності такий кричуще несправедливий розклад речей завжди був абсолютною, непохитною й правильною нормою життя.
Хитра свекруха міркувала гранично просто й цинічно, вибудовуючи в голові зручну для себе систему координат і безглуздих виправдань. Вона вважала, що в Максима власних нащадків поки немає, а вони з розумницею-дружиною активно й успішно будують прибуткову кар’єру. А от у вічно бідного й нещасного Дениса на шиї вже висять двоє маленьких дітей, яких треба тягнути з усіх сил.
Постійно спостерігаючи за такою кричущою, відкритою несправедливістю, обурена Олена всіма доступними силами опиралася виснажливим поїздкам на ферму. Дівчина намагалася наводити розумні доводи, посилалася на втому й нездужання, аби тільки уникнути цієї безглуздої рабської праці. Але досвідчена в маніпуляціях Зінаїда Павлівна швидко зрозуміла, що втрачає контроль над ситуацією, і пустила в хід свій безвідмовний козир.
Вона урочисто й зі сльозами на очах пообіцяла, що вся ця каторжна праця незабаром із лишком і багаторазово окупиться. Як щедру винагороду вона обіцяла молодим величезну кількість добірного, екологічно чистого домашнього м’яса найвищої якості. Пенсіонерка картинно клялася, притискаючи руки до грудей, що їй цей бичок, який росте, потрібен винятково для заспокоєння самотньої душі.
Жінка переконливо стверджувала, що не з’їсть ані єдиного шматочка, а всю тушу без залишку урочисто віддасть їм у особисте користування. Попри величезні, цілком обґрунтовані сумніви Олени в щирості цих красивих слів, ситуація здавалася цілком безвихідною. Адже дівчина чудово знала, що свекруха завжди й за будь-яких обставин усе найкраще тягла винятково в сім’ю старшого.
І все ж, піддавшись на довгі вмовляння м’якого чоловіка, дівчина зрештою з важким зітханням здалася на милість підступного переможця. Вона неохоче погодилася регулярно жертвувати своїми законними вихідними днями в обмін на вельми туманну, але привабливу майбутню вигоду. Таким елегантним і підлим способом хитра любителька тваринництва успішно перекинула найбруднішу й найважчу роботу на міцні плечі молоді.
Щосуботи й ранньої неділі змучена пара справно, мов на каторгу, приїздила в це ненависне село. Там вони годинами без відпочинку вичищали смердючі гори гною, вивозили важкі тачки з відходами й закуповували спеціальні дорогі корми. Усі довгі, спекотні літні місяці поспіль вони без найменшої втоми косили густу траву під палючим, нещадним сонцем.
Це виснажливе, вимотуюче душу й тіло проведення часу ані краплі не нагадувало обіцяний безтурботний і спокійний відпочинок на природі. Той самий розхвалений сільський дзен, про який так захоплено й натхненно мовила свекруха, виявився сущим кошмаром наяву. Сама ж горда власниця величезного бичка навіть не намагалася бодай раз узяти до рук важкі вила чи металеву лопату…
