Приховані зв’язки: чому не варто судити однокурсників за товщиною їхнього гаманця

— Лера дивилася на мене широко розплющеними від подиву очима. — Справді, де ти взяла такі гроші? Це ж має коштувати, напевно, просто неймовірно дорого.

Я зручно сіла в м’яке крісло біля вікна і відчула, що тепер можу зовсім розслабитися.

— На зимових канікулах я була на стажуванні в Лондоні, — почала я свою розповідь. — Професор Браун запросив мене туди і показав мої найкращі роботи своїм колегам із профільного міністерства.

— А потім мені подзвонили з однієї дуже великої міжнародної компанії, — продовжила я. — Вони серйозно займаються глобальними освітніми проєктами.

— І що було далі?

— Вони запропонували мені дуже вигідний контракт. Спершу — велику іменну стипендію для продовження навчання за програмою подвійного диплому. Це означає, що я буду навчатися одночасно тут, в КІМО, і в Лондонському університеті. Половину навчального часу я проведу тут, а половину там.

— А після успішного випуску мені гарантована хороша робота в їхньому головному київському офісі.

Я уважно подивилася на обличчя своїх друзів. На них читалася кумедна суміш щирого захоплення і глибокого здивування. Слухняний офіціант безшумно приніс замовлені напої. Коля ввічливо присвистнув.

— А цей контракт вже офіційно підписаний?

— Так, ми все оформили минулого тижня, ще коли я була в Лондоні. Перша велика виплата уже благополучно прийшла на мою картку. Саме тому я змогла купити цю гарну сукню і без проблем оплатити наш спільний вхід сюди.

— За наш вхід теж? — Лера була щиро здивована.

— Ну звісно, хлопці. Ви правда думаєте, що я прийшла б сюди святкувати сама? Мені дуже хотілося поділити цю важливу мить з тими людьми, які щиро підтримували мене, коли мені було по-справжньому важко.

Я плавно встала і підійшла щільно до величезного панорамного вікна. Унизу розкинувся сяючий вогнями нічний Київ. Мільйони яскравих вогнів, кожен з яких означав чиюсь складну долю, чиїсь сміливі мрії і гіркі розчарування.

— Знаєте, що в цьому всьому найдивніше? — тихо сказала я, не обертаючись до друзів. — Ще рік тому я мріяла лише якось закінчити університет. Я думала знайти скромну роботу в якійсь дрібній регіональній газеті.

Мені тоді здавалося, що це справжній меж моїх скромних можливостей. А тепер переді мною широко відчиняється величезний світ, про який я навіть боялася мріяти.

— І все це тільки через те, що ти так добре вивчила англійську?