Шах і мат для колишнього: як випадковий візит заможного гостя вирішив результат розлучення

Шість довгих місяців по тому нарешті відбувся відкритий суд. Ірмі доручили сидіти поруч із Максимом у найпершому ряду зали засідань. Вона могла досхочу спостерігати за лавою підсудних, де знічені Ельвіра й Артем старанно уникали навіть дивитися одне на одного. Ельвіра, сильно змарніла й різко постаріла за ці місяці в слідчому ізоляторі, до останнього вперто все заперечувала.

Артем же повністю в усьому зізнався, щиро розкаявся й зі сльозами попросив пробачення в суду. Суддя суворим голосом оголосив остаточний вирок. Ельвіра Рисакова отримала 9 років позбавлення волі за цинічне шахрайство в особливо великому розмірі й відмивання грошей. Також суд зобов’язав повернути 120 мільйонів гривень і постановив конфіскувати все її майно.

Артем Селезньов отримав 4 роки колонії за серйозний економічний злочин і пособництво. Його строк було істотно зменшено лише завдяки активній співпраці зі слідством. Почувши цей суворий вирок, Ельвіра з криком знепритомніла просто в клітці. Артем лише приречено схилив голову й кинув на Ірму останній, сповнений глибокого жалю погляд.

Вона лише ледь і дуже холодно кивнула йому у відповідь. — Це наше останнє прощання з цим похмурим минулим. Ходімо з будівлі суду, — Максим ніжно взяв її за холодну руку. — Усе це справді нарешті скінчилося.

— Що посієш, те й пожнеш, — філософськи відповіла вона. Її довга помста цілком звершилася. Але замість очікуваної солодкої ейфорії всередині в неї чомусь була лише дзвінка порожнеча.

За тиждень Ірма дістала з верхньої шухляди столу заздалегідь підготовлену заяву. Це була заява про розлучення за обопільною згодою. З цим папером вона тихо ввійшла до просторого кабінету Максима. Він саме брав участь у важливій робочій відеоконференції й жестом попросив її трохи зачекати.

Вона уважно спостерігала за ним, за його глибокою зосередженістю. За тим, як він чітко формулює свої думки, як упевнено ухвалює складні рішення. І вона з гіркотою розуміла, як сильно сумуватиме за ним. Коли він закінчив дзвінок, вона мовчки поклала білий конверт на його стіл.

— Я прийшла, щоб остаточно владнати наш діловий договір. Ми з честю виконали нашу угоду. Моя головна місія тут цілком завершена. Легка усмішка миттєво зникла з його обличчя.

— Що це таке? — Це моя офіційна заява про наше розлучення. Я більше не хочу нахабно зловживати твоєю неймовірною щедрістю. У мене тепер достатньо особистих коштів, щоб жити дуже добре й ні в чому не мати потреби.

— Я просто хочу віднайти себе знову й почати з чистого аркуша. Максим повільно взяв конверт, але чомусь не став його відкривати. Він задумливо покрутив його в сильних руках. — Ти справді хочеш так просто піти від мене?

— Так, я хочу піти. Вона повільно підвелася з крісла, зовсім не наважуючись прямо подивитися йому в очі. — Я вже цілком зібрала й забрала всі свої речі з твого дому. Щиро дякую тобі за все.

— Прощавай, Максиме. Вона різко розвернулася й пішла до дверей. Вона сподівалася, так по-дурному й по-жіночому, що він схопиться й зупинить її. Але позаду неї була лише важка, мертва тиша.

Зачиняючи за собою важкі дубові двері, вона відчула біль. Вона відчула, як по її щоках течуть гарячі, неконтрольовані сльози. Три довгих дні минули в абсолютній, зводячій з розуму тиші.

Ірма відчайдушно намагалася повернутися до звичного рутинного життя у своїй орендованій квартирі. Але всі її думки були дуже далеко звідси. Вони були в тому гарному заміському особняку, у світлому кабінеті на двадцятому поверсі. Поруч із тим самим чоловіком, якого вона так старанно й безуспішно переконувала себе не кохати.

На четвертий день по обіді у двері її квартири різко подзвонили. Максим похмуро стояв на порозі без свого звичного піджака. Комір його сорочки був недбало розстебнутий, волосся було незвично скуйовджене. Він мовчки ступив усередину, дістав із кишені її зім’яту заяву про розлучення.

Він зло розірвав її на дрібні клаптики просто в неї на очах. — Що ти взагалі робиш?! — Я в односторонньому порядку розриваю цей контракт. Як генеральний директор, я категорично не схвалюю цю безглузду відставку.

— Це просто цілковитий абсурд. — Максиме, це законний шлюб, а не твоя комерційна компанія. Він рішуче підійшов до неї ближче. Вона перелякано відступила, поки не вперлася спиною в холодну стіну коридору.

— Особисто для мене це тепер абсолютно одне й те саме. Просто послухай мене дуже уважно. Мої фінансові активи величезні, а бухгалтерські книги просто безкінечні. Від моїх щоденних рішень залежать сотні відданих працівників холдингу.

— Я просто фізично не впораюся з усім цим сам. Ти — єдина людина, якій я зараз беззастережно довіряю. Ти досконало знаєш кожен темний закуток групи SL. І ти збираєшся мене отак просто покинути в найвідповідальніший момент?