Таємниця під ліжком: що знайшла мати в кімнаті сина перед походом до нотаріуса

— Не говори дурниць! — різко крикнула Ірина, затуляючи собою чоловіка. Її гарне обличчя спотворила гримаса презирства. — Ти все неправильно зрозуміла. Ти не в собі, ти хвора стара, яка вірить якимось вигадкам. Ми дбали про тебе. А ти у відповідь вламуєшся до нас, риєшся в особистих речах. Забирайся з мого дому. Я не бажаю тебе більше тут бачити.

Голос Мирослави зірвався на крик. Вперше в житті вона кричала так, що в горлі задерло.

— Я ще нічого не підписала! Дарча лежить у нотаріуса. І тепер вона там і залишиться!

Ефект був миттєвим. Ірина остовпіла, її рот відкрився. Вадим зробив крок назад, ніби від удару. Його маска остаточно спала, і на обличчі залишився тільки панічний страх втратити гроші, квартиру, свій ретельно вибудуваний план.

— Мамо, ти не можеш, — пробурмотів він, його очі бігали по кімнаті. — Ти ж обіцяла. Це мій подарунок. Ми все вже розпланували.

— Так, я бачила, як ви розпланували, — холодно сказала Мирослава Михайлівна. Вона повільно піднялася з дивана. Ноги більше не тремтіли. — Я бачила ваш план. До самого кінця. До будинку для літніх людей.

Вона стала збирати папери. Повільно, методично, не дивлячись на невістку і сина. Складала папки, конверти й фотографії назад у коробку. Її рухи були неприродно спокійними.

— Що ти збираєшся робити? — запитав Вадим, і в його голосі почулися нотки колишнього, дитячого страху. Але тепер це більше не чіпало її.

— Я йду, — просто сказала Мирослава Михайлівна. Вона закрила кришку коробки й взяла її в оберемок. Вона була легкою, але для Мирослави важила тонну. — І вам ніколи не доведеться більше піклуватися про мене. Ви вільні.

— Зачекайте, мамо! — закричала Ірина. — Ви не можете просто так взяти й піти. Це наші документи. Поверніть їх!

Вона кинулася до жінки, намагаючись вирвати коробку. Але Мирослава Михайлівна різко смикнулася, й Ірина, втративши рівновагу, впала на коліна. Вадим не зрушив з місця. Він стояв і дивився на матір, і в його очах було сум’яття, сором, злість, відчай. Мирослава Михайлівна, притискаючи коробку до грудей, пройшла повз них до дверей. Вона вийшла на сходовий майданчик, і двері зачинилися за її спиною з глухим клацанням.

Вона спустилася сходами й вийшла на вулицю. Настав вечір. Вона йшла, не розбираючи дороги, просто йшла вперед, стискаючи в руках картонну коробку. Тепер у неї не було нікого. Вона була абсолютно одна в цьому світі. Але зате у неї були ця коробка і непідписана дарча. І ціле життя, яке, як виявилося, потрібно було починати заново.

Мирослава Михайлівна не поїхала додому. Вона не могла повернутися в ту квартиру, яку годину тому вважала своїм затишним гніздечком. Жінка сіла на першу лавку в сквері й сиділа, дивлячись перед собою порожнім поглядом, поки не стемніло і не запалилися ліхтарі. Коробка лежала поруч. Вона провела ніч у дешевому готелі біля вокзалу.

Вранці, після безсонної ночі, наповненої уривками спогадів і крижаними здогадками, її свідомість прояснилася. Гострий біль нарешті минув. Далі Мирослава Михайлівна діяла методично, як робот. Насамперед вона поїхала до нотаріуса. Та сама дарча лежала в сейфі, чекаючи завершення угоди. Мирослава Михайлівна попросила повернути їй усі екземпляри.

— Я передумала, — сказала вона рівним голосом, не вдаючись у пояснення.

Потім вона найняла адвоката. Не того, милого й усміхненого, до якого ходила раніше за порадою Вадима, а іншого, із солідної контори, знайденої за відгуками. Її звали Алла Вікторівна. Мирослава Михайлівна мовчки поклала перед нею коробку.

— Мені потрібен повний юридичний захист, — сказала Мирослава Михайлівна. — І конфіденційність. Від усіх, включно з моїми родичами.

Алла Вікторівна відкрила коробку і почала вивчати документи. Її обличчя залишалося непроникним, лише брови трохи піднялися, коли вона побачила аркуші з підробленим підписом і план у блокноті. Вона уважно переглянула все, поставила кілька уточнювальних запитань, на які Мирослава Михайлівна відповідала коротко і чітко.

— У вас на руках серйозні докази. Підробка підпису, планування шахрайських дій з позбавленням дієздатності. Це вже кримінально карається. Чого ви хочете домогтися в результаті?