«Тепер я тут господар»: фатальна помилка зухвалого родича, який вирішив розпоряджатися чужим житлом
Однак віддана захисниця, ігноруючи спроби опору, лише ще дужче впивалася в плоть свого верескливого від жаху ворога. Скориставшись цією рятівною затримкою, колишня холоднокровна військова медикиня швидко відчинила верхню шухляду комода й упевненим рухом дістала звідти свою нагородну зброю. «Марто, фу, до мене!» — коротко, по-військовому чітко скомандувала незламна жінка своїм фірмовим сталевим голосом.
Неймовірно розумна улюблениця миттєво відскочила від поваленого ворога й одразу зайняла оборонну позицію просто біля ніг своєї коханої рятівниці, не зводячи палаючих очей із непроханих гостей. Просто в укрите потом чоло остаточно остовпілому хуліганові вперлося крижане, безжальне дуло знятого із запобіжника бойового пістолета. «Тітонько, люба, ви чого це таке страшне надумали робити?» — перелякано забелькотів хлопець, що задкував до вхідних дверей і стрімко тверезів.
Будучи чудово обізнаним із суворим військовим минулим своєї родички, він зараз дуже виразно розумів: рука в цієї залізної жінки точно не здригнеться. «Я ж це все просто так, по-дурному пожартував, ми вже просто зараз ідемо!» «Геть звідси пішли, обоє, і щоб я більше ніколи у своєму житті вас тут не бачила!» — промовила вона неймовірно тихим, але крижаним для душі тоном, що не терпів жодних подальших заперечень.
Потужним, точним ударом ноги вона бридливо виштовхнула просто в центр брудного коридору зібраний дорожній баул із пожитками непутящого племінника. Той метушливо нагнувся за своїми розкиданими речами, але раптом у первісному жаху й з виразом крайньої відрази відскочив назад. Просто на його найулюбленіших футболках красувався вельми промовистий, вологий і смердючий «подаруночок», мстиво залишений злопам’ятною Мартою.
Цей нахаба спробував було відкрити рота, щоб обуритися, але бойова кішка знову загрозливо вигнулася дугою й видала попереджувальне зловісне шипіння. Поспіхом підхопивши забруднену сумку й судомно затуляючи роздерте обличчя долонею, цей несправжній господар життя кулею вилетів на сходовий майданчик разом зі своєю переляканою подругою. Переконавшись нарешті, що небезпека остаточно минула, мужня господиня сховала пістолет назад у комод і з теплою усмішкою глянула вниз на свою волохату героїню.
«Ну що, моя найсміливіша рятівнице, може, ми з тобою просто зараз підемо на кухню святкувати наше щасливе визволення від загарбників?» — лагідно спитала вона, погладжуючи тварину, що заспокоювалася. У відповідь видавши гучне, ствердне котяче муркотіння, розумна Марта з почуттям цілком виконаного обов’язку гордо попрямувала до своїх мисочок, граційно помахуючи розкішним хвостом. Шановні, дорогі наші читачі, якщо ця непроста життєва повість не залишила вас байдужими, обов’язково приєднуйтеся до нашого затишного блогу, щоб не пропустити нові історії!
Будь ласка, залишайте свої чесні оцінки прочитаному матеріалу й сміливо діліться своїми глибокими враженнями, думками та емоціями в активних обговореннях трохи нижче під цим текстом! Від щирого серця бажаємо вам безмежного моря позитиву щодня, теплого затишку у вашому домі й тільки найвірніших друзів завжди поруч! Бережіть себе, своїх близьких і ніколи не забувайте відповідати добром на добро, адже саме це робить наш світ бодай трішечки світлішим!
