Він був певен, що без нього вона пропаде. Сюрприз, який чекав самовпевненого чоловіка біля старої квартири
Сама трапеза спочатку минала в дещо натягнутій, незручній тиші, яку переривав лише стукіт ложок, але ця безтурботність, що виникла, вже зовсім не лякала Леоніда своєю холодністю. Навпаки, ця тиха, сімейна атмосфера дарувала його змученій душі давно забуте, щемке відчуття справжнього домашнього затишку, якого йому так гостро бракувало весь цей втрачений рік.
Після ситної вечері чоловік, бажаючи показати свою корисність, без зайвих слів активно включився в рутинний процес прибирання зі столу й миття брудного посуду в раковині. Займаючись цією нехитрою справою, він буквально спинним мозком фізично відчував на собі важкий, пильний і оцінювальний погляд повноправної господині цього дерев’яного дому.
Нарешті, не витримавши затягнутої паузи, вона порушила мовчання й тихо, але щиро промовила слова подяки за те, що він усе-таки знайшов у собі сили й час провідати своїх покинутих дівчаток. Дивлячись просто їй у її гарні, бездонні очі, Леонід цілком серйозно й якнайщиріше відповів, що його єдина, найзаповітніша життєва мета — це назавжди лишитися разом із ними під цим дахом.
Наталя коротко, розуміюче кивнула головою, навмисне залишивши ці гучні чоловічі слова без будь-яких відповідних коментарів чи обіцянок, і поспішно пішла до сусідньої кімнати вкладати втомлених за день малюків спати. Залишившись у повній самотності на тихій, зануреній у напівтемряву кухні, незваний гість тихенько причинив за собою двері й вийшов подихати свіжим, нічним повітрям на дерев’яний ґанок дому.
На той час усе невелике селище вже цілком поринуло в глибоку нічну дрімоту, яку лише зрідка порушував далекий гавкіт собак і безперервне, заспокійливе сюрчання цвіркунів і коників у густій траві. Закинувши голову й невідривно дивлячись у безкрає, всіяне яскравими зорями небо, Леонід провадив глибокий самоаналіз, методично розкладаючи по поличках усі свої минулі фатальні помилки й зради.
Він чудово, з усією чоловічою відповідальністю усвідомлював, що по-справжньому заслужити щире прощення цієї гордої жінки буде неймовірно, диявольськи складно, але відступати від наміченого плану він категорично не збирався. З першими, несміливими променями ранкового сонця він, не гаючи часу, вирушив до центру селища й офіційно влаштувався вантажником до єдиного місцевого універмагу, щоб мати законне джерело доходу.
Повнуватий власник цієї сільської торгової точки, вусатий, добродушний чолов’яга на ім’я Михайло, цілком без зайвих, незручних запитань оформив міцного міського жителя на важку посаду різноробочого. Ця виснажлива, груба фізична праця, від якої нила кожна м’язина в тілі, неймовірно сильно вимотувала його фізично, зате надійно рятувала від гнітючих, депресивних думок про минуле, змушуючи зосереджуватися на простих завданнях.
Відтепер його несміливі вечірні візити до затишного дому Наталі після важкої зміни стали справжньою, непорушною щовечірньою традицією, на яку з нетерпінням чекали всі мешканці цього житла. Приходячи в гості, він без зайвих прохань із ентузіазмом брав на себе всю важку чоловічу роботу по їхньому великому господарству, із задоволенням вовтузився з верескливими від захвату доньками й читав їм добрі казки на ніч перед сном…
