Вона думала, що просто годує голодну бабусю. Деталь у її пророцтві, яка змусила весь офіс заніміти

Але страшним було не це. Страшним було те, що нижче, у тексті, значилося призначення платежу. Оплата консультаційних послуг.

А сума — така, від якої в Наталії пересохло в роті. Сума була надто велика для консультації. І одержувач — компанія з назвою, якої Наталія не бачила в жодному нормальному контрагенті.

А поруч лежав другий аркуш. Чернетка з помітками. І на ньому ручкою було написано: «Новенька підпише, запитань не ставить, підсунути в пакет».

Наталія на секунду перестала чути звуки. Усе стало ніби крізь вату. Вона розуміла, що зараз не можна ні тремтіти, ні панікувати.

Треба зробити те, що сказала Марфа Андріївна. Сфотографувати. Вона дістала телефон, зробила кілька знімків: загальний план, крупно підписи, крупно помітку.

Надіслала собі на особисту пошту, а ще на мамину. Бо мама була єдиною людиною, якій Наталія довіряла без застережень. Потім поклала аркуш назад так, як він лежав, зачинила переговорну й пішла вниз, ніби нічого не сталося.

Коли вона зайшла на свій поверх через турнікет уже звично, колеги тільки підтягувалися. Хтось говорив про погоду, хтось про затори. Наталія усміхалася ввічливо, кивала, але всередині в неї йшов холодний розрахунок.

«Якщо мене хочуть зробити крайньою, значить, усе вже підготовлено. Значить, вони певні, що я підпишу. Значить, мені не можна показувати, що я зрозуміла».

О 9:45 їй прийшло повідомлення від секретарки Сергія: «Наталія, о 10:00 чекаю вас. Пакет документів на підпис». Наталія відповіла: «Добре», — і пішла до свого столу, ніби нічого не сталося.

Перші хвилини до десятої тягнулися, як гума. Наталія відкрила робочу програму, зробила вигляд, що перевіряє звіт, а насправді думала, хто може допомогти. До поліції одразу?

Але з чим? Із фотографіями аркуша? Це не прямий доказ злочину, але вже доказ наміру.

Усередині компанії? Кому? Начальникові Сергія?

А якщо начальник теж у частці? А якщо це і є схема на рівні вище? І тут Наталія згадала Олену Погодіну.

Юристку, ту саму, яка все розуміє й мовчить. О 9:50 Наталія підійшла до Олени, ніби з робочого питання. «Олено, доброго ранку.

Слухай, — сказала Наталія спокійно. — Можна тебе на хвилинку? Просто уточнити щодо пакета документів, які я маю підписувати в Сергія». Олена підвела очі, і в них було те, що Наталія бачила вже раніше.

Страх, але акуратно захований. «А що уточнити?» — спитала Олена тихо. Наталія нахилилася ближче й сказала майже пошепки:

«Я сьогодні випадково побачила аркуш погодження в переговорній. Там уже стоїть моє прізвище і галочка. І там сума… дивна.

Я хочу зрозуміти, це нормально?»