Вони думали, що ніхто не помітив їхнього вчинку на трасі. Фатальна деталь, яка відкрилася наступного дня

— І ви тоді за свої виручені готівкові гроші зовсім боятися не будете, і темними вулицями ходити не доведеться, — єлейним голосом продовжував він переконувати пенсіонерку. — Та й до того ж менше разів їздити до різних міських нотаріусів і платити їм величезні мита доведеться. Довго чекати з новими цікавими пропозиціями щодо заміських будинків цей неймовірно підприємливий родич літню жінку не змусив.

Уже за кілька метушливих днів він знову приїхав до Тамари Миколаївни в гості з тортиком. Він сів поруч із нею на диван і став показувати їй просто на яскравому екрані свого смартфона різні варіанти відповідного житла. Жінка уважно вивчила фотографії й вибрала кілька будиночків, які особливо їй сподобалися, щоб обов’язково подивитися їх наживо й оцінити стан.

Родич напрочуд швидко телефоном домовився з власниками про перегляди на найближчий час. І вже наступних вихідних він посадив бабусю до своєї теплої іномарки й повіз її в засніжене село. Перші переглянуті варіанти були не дуже вдалі: десь дах провисав, а десь підлоги загрозливо скрипіли під ногами.

Але зате за ціною, яку просили продавці, виходило так добре, що в пенсіонерки залишаться солідні кошти на дуже хороший і якісний ремонт. І люб’язний Дмитро, як дуже вдало з’ясувалося під час розмов, на будівництві й оздоблювальних роботах знався чудово й професійно. Він дуже докладно й зі знанням справи розповів, які саме сучасні матеріали потрібні будуть для утеплення.

Він барвисто розписував, як швидко можна зробити косметичний ремонт кімнат і в скільки приблизно тисяч рублів усе це задоволення обійдеться. Наприкінці свого монологу він навіть урочисто пообіцяв бабусі особисто й зовсім безкоштовно допомогти з цим непростим будівельним питанням. — Зима зараз надворі сувора, хотілося б одразу в готове тепло в’їхати й більше ні про що погане не турбуватися, — тяжко зітхаючи, нарікала дуже втомлена від поїздок бабуся.

— Я вже стільки цих нескінченних дрібних ремонтів за своє самотнє життя власними руками зробила, що більше нічого такого курного зовсім не хочеться, — скаржилася вона племінникові. — Я б краще потихеньку собі поралася по легкому домашньому господарству, щоб нічого складного більше латати й фарбувати не треба було. — Шановна Тамаро Миколаївно, ви зовсім даремно так сильно переживаєте, — Дмитро заспокійливо й лагідно погладив засмучену стареньку по опущеному плечу.

— Тут же міцний шиферний дах ніде не тече, газове опалення просто чудово й без перебоїв працює, — переконував він її, показуючи на батареї. — А щоб переклеїти старі шпалери, я своїх знайомих тямущих хлопців пришлю. — Вони вам за один-єдиний день усі кімнати ідеально обклеять і все будівельне сміття за собою приберуть.

— Зате ваші заздрісні міські подружки в курному місті з вузьких вікон сумно визиратимуть. — А ви вже по своєму власному просторому подвір’ю гордо й вільно ходитимете, дихаючи найчистішим повітрям. Трохи й неприємно насторожувало втомлену бабусю те, що Дмитро надто вже підозріло й наполегливо пропонує їй якнайшвидше закінчити з цими виснажливими переглядами.

Він явно хотів, щоб вона швидше погодилася й купила перший-ліпший із більш-менш пристойних будиночків. Але потім вона поміркувала й твердо вирішила для себе, що жодної прямої особистої фінансової вигоди йому від цього вибору зовсім немає. Та й возитися тижнями з її нескінченними старечими примхами й справами молодому чоловікові теж було не надто зручно й цікаво.

І так йому треба сказати велике людське спасибі за те, що він узагалі добровільно взявся за весь цей складний переїзд. Тамара Миколаївна після недовгих вагань урешті погодилася на купівлю невеликого будиночка, який мав дуже вдале й вигідне розташування. Зовсім поруч із ним був дуже хороший і недорогий продуктовий магазин, а також зручна зупинка рейсового автобуса до міста.

Та й сам цей дерев’яний будиночок візуально великого й технічно складного капітального ремонту зовсім не потребував. Вони швидко зателефонувалися з усіма учасниками й призначили максимально зручний для всіх робочий день для офіційного оформлення обох великих угод. І невдовзі пунктуальний Дмитро разом із нетерплячим покупцем її квартири заїхали по пенсіонерку.

У машині вже сидів іще один незнайомий повний чоловік, який ввічливо представився законним господарем обраного сільського будинку. Уся ця строката компанія дружно повезла схвильовану бабусю до центру міста до перевіреного нотаріуса. Поки серйозний юрист у строгому костюмі дуже уважно й неквапливо заповнював усі необхідні гербові папери, Дмитро збігав до кулера й приніс усім присутнім гарячий чорний чай у пластикових стаканчиках…