Як спроба зберегти престиж закладу обернулася для бізнесмена найбільшим соромом у його житті

— Вибачте. На вулиці почалася сильна злива… — його голос зірвався, прозвучавши як сухий, болісний хрип.

Він глухо відкашлявся в кулак і зробив ще одну спробу заговорити.

— Мені треба просто трохи перечекати бурю, поки я не згадаю дорогу, — тихо сказав солдат. — Я стану он там, у найтемнішому кутку біля входу. Я нічого тут не зачеплю й не забрудню.

Віктор роздратовано смикнув поли свого бездоганного італійського піджака. Виправдання й проблеми цього волоцюги у формі його абсолютно не цікавили. Власник ресторану ступив уперед, загрозливо нависаючи над змученим гостем.

— Мене зовсім не стосуються ваші проблеми з пам’яттю й погодою, — жорстко відрізав бізнесмен. — Ви відлякуєте моїх гостей своїм виглядом і запахом. Забирайтеся геть, поки я не наказав службі охорони викинути вас силоміць.

Солдат замовк, остаточно приймаючи правила чужої території. Його широкі плечі опустилися ще нижче під тягарем публічного приниження. Він перевів погляд на ситих, завмерлих в очікуванні скандалу відвідувачів.

Ніхто з багатих гостей не відвів погляду й не заступився за втомленого бійця. Люди воліли боягузливо лишитися байдужими глядачами цієї жорстокої сцени. Солдат знову подивився на непохитного Віктора й повільно кивнув.

— Я вас чудово зрозумів, командире, — тихо й беззлобно промовив чоловік. Він натягнув мокрий кашкет назад на свою сивіючу голову. — Вибачте за бруд на вашій красивій підлозі.

Він неповоротко розвернувся до виходу, волочачи промоклі черевики по паркету. Металева ручка масивних дверей піддалася його пальцям із великим зусиллям. Солдат ступив за поріг, просто під крижані струмені несамовитого осіннього дощу.

Двері за ним плавно й безшумно зачинилися на доводчику. Віктор тріумфально видихнув, відчуваючи себе переможцем у цій короткій сутичці. Він повернувся до бармена, збираючись жестом попросити собі подвійну порцію заспокійливого віскі.

У цю мить погляд ресторатора випадково ковзнув по забрудненій підлозі. Біля калюжі брудної води, просто біля входу, лежав невеликий темний предмет. Це був старий, сильно потертий шкіряний гаманець.

Очевидно, річ випадково випала з погано застебнутої кишені куртки гостя. Віктор роздратовано насупився, відчуваючи сильне небажання бруднити руки. Але якесь внутрішнє чуття змусило його нахилитися й підняти знахідку.

Шкіра старого гаманця виявилася обпікаюче холодною й неприємно слизькою на дотик. Чоловік бридливо розкрив його двома пальцями, сподіваючись швидко знайти документи. Усередині лежали лише кілька вологих купюр і подряпана банківська картка…