Чоловік відлітав у відрядження, а я здала його пальто в хімчистку. Сюрприз, який чекав на мене під підкладкою за годину

Степан подивився на простягнуту руку, потім на обличчя старого сусіда. Він повільно підняв свою суху долоню й відповів на рукостискання.

— Здрастуй, Мишо, — тихо, але цілком виразно відповів Степан.

Увесь вечір на кухні дзвеніли ложки об чашки, шаруділи сторінки старих журналів, лунали тихі розмови про погоду, про ціни на бензин, про те, як змінився район. Ніхто не згадував Галину. Ніхто не питав про інтернат. Люди просто прийшли, щоб показати: вони не вірять у байки про божевільного волоцюгу. Вони бачать людину. І ця людина має право бути тут.

Наталя сиділа в кутку, обхопивши руками теплу чашку, і слухала. За стіною, у темній спальні, так само безмовно ховався її чоловік. Але його мовчання більше не лякало Наталю. Вона зрозуміла, що ізоляцію зруйновано. Галина більше не контролювала цей дім.

Справжня тріщина в ідеальному фасаді свекрухи з’явилася наступного ранку. Наталя поверталася з аптеки, коли помітила скупчення людей біля арки, що вела до їхнього двору. Вона сповільнила крок і зупинилася за газетним кіоском. Просто посеред тротуару стояла Галина. На ній було те саме бездоганне сіре пальто, але вся її звична статна постава зникла. Вона нервово розмахувала руками, її обличчя пішло червоними плямами.

Навпроти неї стояв капітан поліції, той самий старий друг родини, на якого вона так розраховувала. Зазвичай вони спілкувалися тихо, з чемними усмішками. Але тепер Галина майже кричала.

— Ти мусиш поїхати туди й забрати його! — голос Галини зірвався на вереск, втративши всі свої оксамитові, шляхетні нотки. — Просто зараз! Це обурливо! Вона тримає його там незаконно.

Капітан виглядав украй ніяково. Він озирався навсібіч, помічаючи, що перехожі зупиняються, а на балконах сусіднього будинку з’являються допитливі обличчя. Він зробив крок назад, виставляючи перед собою долоні в захисному жесті.

— Галино Степанівно, заспокойтеся, — бурмотів поліцейський, намагаючись знизити голос. — Я не можу просто вдертися до квартири вашої невістки без ордера. Людина не в розшуку, вона не вчинила злочину. Ви самі сказали, що він ваш чоловік. Якщо він ваш чоловік, чому ви вимагаєте заарештувати його як волоцюгу? Я не буду в це лізти, Галю. Люди дивляться.

— Які люди?!