Чоловік зажадав роздільного бюджету, доїдаючи куплену мною вечерю. Сюрприз, який чекав на нього вранці

Його будильник на телефоні проспівав свою стандартну трель рівно о 6:30 ранку. Аліна, не розплющуючи очей, простягнула руку й вимкнула настирливий звук. За вікном іще було темно, місто неохоче прокидалося в жовтневій сирості.

Поруч, на другій половині широкого ліжка, безтурботно сопів Стас. Він спав так солодко, так по-дитячому, розкинувши руки й трохи прочинивши рота, що в Аліни на мить кольнуло в грудях. Колись її розчулювала ця його здатність спати будь-де й будь-як, і вона вбачала в цьому ознаку спокійного сумління та легкого характеру.

Тепер же вона бачила в цьому лише символ його цілковитої відстороненості від їхнього спільного життя. Її життя. Вона тихенько вибралася з-під теплої ковдри, намагаючись не розбудити чоловіка.

Кожен її крок по прохолодному ламінату був вивірений роками практики. Не рипнути дошкою біля шафи, не зачепити стілець, не грюкнути дверима у ванну. Її ранок починався з цієї беззвучної хореографії, аби не порушити дорогоцінний сон її тридцятип’ятирічного чоловіка, який уже два роки перебував у стані перманентного творчого пошуку.

Ванна зустріла її холодом кахлю й тьмяним світлом самотньої лампочки над дзеркалом. Аліна подивилася на своє відображення і звично зітхнула. Тридцять чотири роки.

Темні кола під очима, які вже не маскував жоден консилер, шкіра втратила свіжість, а в кутиках очей залягли тонкі зморшки втоми. Вона працювала провідною фінансовою аналітикинею у великій девелоперській компанії, і останні пів року були особливо напруженими. Фірма готувалася до виходу на біржу, і все навантаження з підготовки звітності лягло на її відділ.

Вона йшла, коли Стас іще спав, і поверталася, коли він уже дивився черговий серіал на дивані. Швидко прийнявши душ, Аліна навшпиньки пройшла на кухню. Тут на неї чекав звичний ранковий пейзаж.

Залишена на столі чашка з-під вечірнього чаю, крихти від печива на стільниці й повна мийка посуду. Стас вважав, що мити посуд — не чоловіча справа, особливо для людини, чий мозок зайнятий генеруванням геніальних бізнес-ідей. Вона звично прибрала за ним, поставила варитися каву в турці — маленька ранкова розкіш, від якої вона не могла відмовитися, — і зробила собі два тости з сиром.

На більше не було ні часу, ні сил. Поки кава повільно піднімалася запашною пінкою, Аліна подумки пробіглася списком справ на день. Нарада о десятій, звіт для інвесторів до обіду, дзвінок із центральним офісом о третій.

А ще треба було не забути заїхати після роботи в автосервіс. Щось постукувало в підвісці її Kia. Квартира, хоч і простора трикімнатна в хорошому районі, була орендованою.

Договір оформили, звісно, на неї. Стас тоді великодушно заявив, що не хоче зв’язувати себе жодними зобов’язаннями, доки не знайде справу свого життя. Кава пахне, — пролунав сонний голос за спиною.

Стас, позіхаючи й чухаючи груди, зайшов на кухню. Зробиш і мені. Доброго ранку.

Звісно, — кивнула Аліна, наливаючи собі в чашку. — Тобі, як завжди, з молоком. Ага, і цукру три ложки.

Треба ж мозку прокинутися. Він плюхнувся на стілець і втупився в телефон, ліниво гортаючи стрічку новин. Аліна поставила перед ним чашку і свої тости.

Він одразу ж, без жодного докору сумління, взяв один і відкусив половину. Смачно. А що, більше нічого немає?

У холодильнику є йогурт, — відповіла вона, намагаючись, щоб голос не звучав надто різко. Йогурт — це не їжа, — пробурмотів він, доїдаючи її сніданок. — Гаразд, так і бути, потерплю до обіду.

Слухай, ти сьогодні о котрій закінчиш? Мені б машину взяти, треба з’їздити до хлопців, обговорити один проєкт. Це була стандартна схема.

Хлопці — це його друзі, такі самі шукачі себе, які збиралися в гаражі, пили пиво й обговорювали, як вони от-от відкриють автомайстерню, барбершоп або сервіс із ремонту комп’ютерів. Ці обговорення тривали вже другий рік, не приводячи ні до якого результату. Я сьогодні до сьомої, потім у сервіс, — відповіла Аліна.

Машина буде вільна не раніше дев’ятої. О дев’ятій? — обурився він. — Та ми вже все закінчимо до цього часу.

Алін, може, відпросишся раніше? Скажи, що погано почуваєшся. Стасе, я не можу.

Вона втомлено потерла скроні. У мене сьогодні важливий дзвінок. Ти ж знаєш, у тебе вічно все важливе.

Він надув губи, як скривджена дитина. А те, що в мене, можливо, зривається угода століття, — це не важливо? Яка угода? — не витримала вона.

Ви хоч раз щось зробили, крім того, що випили все пиво в гаражі? Він ображено подивився на неї. Ти нічого не тямиш у бізнесі.

Це називається нетворкінг, налагодження зв’язків. Я тямлю в цифрах, Стасе. Її голос став жорсткішим.

І цифри кажуть, що наш сімейний бюджет уже пів року в глибокому мінусі, який покриваю я, працюючи по дванадцять годин на добу. Він демонстративно відсунув чашку й підвівся. Почалося.

Знову ти зі своїми грошима. Я ж сказав, що все буде. Треба просто трохи зачекати.

Я чекаю вже два роки, — тихо сказала вона. Усе, розмову закінчено, — відрізав він. — Я не збираюся зранку псувати собі настрій твоїми докорами.

Поїду на таксі, раз уже дружина не може увійти в становище чоловіка. Він вийшов із кухні, гучно грюкнувши дверима. Аліна залишилася сама, дивлячись на свій недоїдений тост.

Сльози й образа підступили до горла, але вона стрималася. Плакати було ніколи. Треба було бігти на роботу.

Вона швидко допила вистиглу каву, схопила сумку й вискочила з квартири. Увесь день минув у напрузі. Звіт для інвесторів виявився складнішим, ніж вона думала.

Довелося кілька разів переробляти слайди. Дзвінок із центральним офісом затягнувся, і вона ледве встигла закінчити о сьомій. В автосервісі її теж не потішили.

Сказали, що потрібна заміна кульової опори, і ремонт обійдеться в кругленьку суму. Аліна подумки прикинула, звідки взяти ці гроші, і відчула, як головний біль посилився. Додому вона повернулася майже о десятій, змучена й голодна.

Стас уже був удома. Він сидів на дивані з ноутбуком і, судячи з усього, грав у якусь онлайн-гру. У навушниках він не почув, як вона зайшла.

На кухонному столі стояла порожня коробка з-під піци й кілька порожніх пляшок з-під пива. Отже, обговорення проєкту все-таки відбулося. Вона мовчки пройшла до спальні, переодяглася в домашній одяг і повернулася на кухню.

Їсти хотілося нестерпно. Вона відчинила холодильник. Порожньо…