Чотириногий друг віддячив господареві за порятунок
Слабке сонце з важкістю проривалося крізь хвою, виписуючи на заметах химерні сірі візерунки. Решту світлового дня ветеран провів у стані вимотуючої бойової готовності. Забарикадувавши нижній ярус, він безупину програвав у голові деталі почутого акустичного феномену. Роздуми про мерехтливі злитки постійно врізалися у передсмертні застереження інженера, тим часом як вірний пес відмовлявся відходити від господаря хоч на метр.
Хаскі час від часу пильно споглядав у вхідне вічко, остерігаючись раптового прориву периметра. З настанням сутінків чоловік був змушений покинути сховище, щоб поповнити запаси пального для обігріву. Ледве ступивши на замерзлу кірку, він безпомилково розчленив із лісового шуму ритм людської ходи. Миттєво оцінивши ситуацію, досвідчений боєць скомпонувався, готуючись до силового контакту.
У мозку одразу спливли рефлекси, вибиті роками виживання у «гарячих точках», де межа між життям і смертю була тонша за волосину. З-поміж покритих інеєм дерев плавно вийшов силует дорослого чоловіка. Невідомець вирізнявся високим зростом, астенічною статурою і віком близько п’ятдесяти. Його розкішне кашемірове пальто й модельне взуття виглядали абсурдно в умовах дикої природи, а кисті ховалися в дорогих темних рукавичках.
Ідеальна стрижка з сивиною підкреслювала статусність незваного гостя. Обличчя відвідувача відзначалося хворобливою худорлявістю, загостреними рисами і мертвотною блідістю кабінетного мешканця. Проте найстрашнішою деталлю була немигаюча уява пронзливих сірих очей. Цей погляд належав не рядовому клеркові, а холоднокровному мисливцеві за головами, звичному завжди отримувати бажане.
Представлення пролунало бархатним, підступно вкрадливим баритоном, позбавленим найменших емоцій. Така штучна ввічливість завжди була хорошим індикатором крайньої загрози. Ігноруючи правила етикету, ветеран вимагав відповіді про статус гостя, зберігаючи статичну бойову позицію. У відповідь візитер граційно оголосив кисть і продемонстрував дорогий портфель із блискучим гербовим тисненням на лицьовій частині.
Представившись Віктором Дров’ян ом, чиновник просвердлив співрозмовника холодним поглядом. Він повідомив про свою належність до таємного архіву й курирування старого розслідування зниклого спеціаліста. Гість підкреслив, що відомство надзвичайно зацікавлене в придбаній нерухомості через її історичний бекграунд. Зберігаючи непроникне лице, землевласник парирував заявою про кришталево чисту юридичну угоду.
Усмішка бюрократа зігнулася, нагадуючи неживий гримас хижака. Він поспішив заспокоїти, що бюрократична сторона його зовсім не хвилює. Головною метою візиту було отримання доступу до уцілілих манускриптів і потенційних тайників зниклого дослідника. Нахиливши голову, агент прямо поцікавився наявністю в підвалах підозрілої тари чи особистих речей покійного.
Ситуацію розрядив хаскі, що притисся до берців свого господаря в глухій обороні. Тварина розлютилася таким чудовисьним ричанням, що навіть досвідченому солдату стало холодно всередині. Заблокувавши собою лінію можливої атаки, пес перетворився на стиснуту пружину, готову до смертельного кидка. Оцінивши перешкоду, візитер лише презирливо примружився і байдуже похвалив зовнішність захисника.
Бюрократ також зазначив очевидну відданість пса, попутно уточнивши породу. Ветеран підтвердив вік собаки і наголосив на її здатності безпомилково сканувати людську ауру. Господар ехидно помітив, що агресія тварини ніяк не поєднується з мирними намірами візитера. Не отримавши прямої відповіді, агент почав неспішно зменшувати дистанцію.
Жорстка заборона на наближення зупинила рух незваного гостя. У бійця пересохло в горлі від колосального напруження, а оточуюче мовчання стало фізично нестерпним. Дивлячись прямо в сірі очі, він холоднокровно виголосив легенду про порожні зали, наповнені лише мотлохом і особистими запасами. Схепетувавши, слідчий спробував вивести опонента на чисту воду, але отримав лише байдуже пояснення про наявність гризунів…
