Ціна одного доброго слова: ким насправді виявився пенсіонер, якому стало зле біля офісу
Розкривши свій старенький гаманець і перерахувавши решту паперових купюр, Інга не змогла стримати важкого зітхання. Фінанси стрімко танули просто на очах, а перспективи швидко знайти гідне місце роботи здавалися дедалі примарнішими. Однак, подумки пробігшись списком найнеобхідніших покупок, молода жінка змусила себе трохи підбадьоритися.
Порятунком були запаси в холодильнику: у морозильній камері чекали свого часу куряче м’ясо й котлети, а на кухонних полицях стояли крупи та чай. Це означало, що найближчими днями сімейний бюджет доведеться витрачати виключно на свіжий хліб і молоко. Із сусідньої кімнати несподівано вискочила маленька Оленка й, кинувши на матір засмучений погляд, поцікавилася, куди та збирається йти.
Інга лагідно відповіла донечці, що вирушає на пошуки роботи, а тим часом за нею приглянуть сусіди — тітка Юля зі своїм сином Дімою. Почувши ім’я хлопчика, дівчинка миттю засяяла й заплескала в долоні, одразу ж спитавши, чи принесуть до них пухнастого Купера. Цим кумедним ім’ям звали сусідського кота, чия господиня люб’язно погодилася посидіти з дитиною на час майбутньої співбесіди.
До потрібної офісної будівлі чекав неблизький шлях, і за мірками величезного мегаполіса дорога мала зайняти в десятки разів більше часу, ніж сама розмова з роботодавцем. Відтоді як вони переїхали до столиці, минуло вже понад два місяці, і молода мати дедалі частіше картала себе за такий імпульсивний крок. Кинути все в рідному містечку, забрати чотирирічну доньку, спустити майже всі заощадження на оренду житла й їжу — усе це здавалося божевіллям, хоч спочатку вона й вірила в швидкий успіх.
Та з працевлаштуванням виникли серйозні проблеми, всупереч поширеній думці про те, що вакансій у мегаполісі хоч греблю гати. Попри скромний практичний досвід, дівчина могла похвалитися двома дипломами про вищу освіту й неймовірною жагою до праці. Гроші були потрібні відчайдушно: окрім маленької дитини на руках, у провінції залишилися її мама й молодша сестричка, яким було вкрай важко без чоловічого плеча в домі.
Інга м’яко пояснила засмученій донечці, що Купер — виключно домашній улюбленець, який зовсім не звик ходити в гості. Як утіху вона пообіцяла, що пізніше вони самі зазирнуть до сусідів, де малеча зможе досхочу награтися з пухнастим улюбленцем. Оленка відразу ж примхливо надула губи, заявивши, що теж мріє про власного котика, на що її мамі залишалося лише втомлено закотити очі.
Подібні сцени повторювалися регулярно: варто було лише заговорити про тварин, як дівчинка починала тужити й вимагати хатнього улюбленця. У їхньому рідному містечку в бабусі жили поважний кіт Барон і крихітна собачка невизначеної породи на прізвисько Булочка. Раніше малеча постійно бавилася з ними під час візитів до родичів, а тепер їй болісно бракувало цього теплого спілкування.
Молода жінка спробувала закликати доньку до розуміння, нагадавши, що вони живуть в орендованій квартирі, сувора власниця якої категорично забороняє заводити будь-яку живність. На обличчі дитини відбилося щире здивування, і вона з надією спитала, чи поширюється ця сувора заборона навіть на звичайних папужок. Інга впевнено підтвердила цей факт, хоча в глибині душі зовсім не знала, якої думки господиня щодо пернатих.
Насправді ж зараз Інзі було абсолютно не до пернатих, котячих чи будь-яких інших клопотів, адже єдиним її пріоритетом залишалося працевлаштування. Усі її думки були спрямовані виключно на розв’язання одного глобального завдання — пошук стабільного джерела доходу, бо сімейна каса була порожня…
