«Цього не може бути»: фатальна знахідка на кухні, яка перевернула 5 років скорботи

Одного затишного зимового вечора вони дочекалися тата зі служби й сіли вечеряти апетитними млинцями, які напекла Аліса. Кулінарні здібності в цій сфері в гості виявилися куди вражаючішими, ніж у самої господині дому. Поки втомлений чоловік із апетитом наминав уже третю порцію, гостя дуже уважно й задумливо за ним спостерігала. Після трапези тато, як завжди, пішов відпочивати, а дівчата ще близько години захоплено обговорювали університетські новини.

За заведеним правилом турботливий батько завжди виходив разом із донькою проводжати затриману подругу до самих дверей її квартири. Просто перед виходом у коридор Аліса відвела Аню вбік і заговорила дуже тихим, але серйозним тоном. Вона зауважила, що тато подруги ще молодий і об’єктивно є вельми цікавим чоловіком. Гостя поцікавилася, чи не замислювалася Аня над тим, що батько цілком може захотіти одружитися вдруге або просто завести роман.

Після цих приголомшливих слів студентка проверталася в ліжку пів ночі, не в змозі заплющити очей. Мабуть, це був перший раз, коли вона з легкої подачі Аліси глянула на ситуацію під зовсім іншим кутом. А втім, приятелька мала цілковиту рацію: мами не стало вже майже п’ять довгих років тому. Чоловік любив дружину всім серцем, але зараз вона навряд чи зраділа б, спостерігаючи його безпросвітну самотність.

Звісно, назвати його стовідсотково самотнім було б неправильно, адже поруч завжди була обожнювана донька Анюта. Однак дівчина вже достатньо подорослішала, щоб чітко розрізняти дочірню прив’язаність і повноцінне особисте життя зрілої людини. Проте ініціювати розмову з татом на таку делікатну тему вона категорично не наважувалася. Ані здавалося, що вона знає про батька абсолютно все до найменших дрібниць.

Вона бачила його тотальну відданість складній професії, заслужений авторитет серед колег і непідробний інтерес до технічних інновацій. У нього було широке коло спілкування й безліч старих, перевірених часом сімейних друзів. Майже з усіма цими батьковими приятелями дівчина була чудово знайома ще з тих світлих років, коли мама була жива. Але в усіх татових друзів давно були не лише дорослі нащадки, а й законні дружини.

А тато й далі ніс свій статус вірного вдівця, жодного разу не давши й найменшого приводу засумніватися у своїй відданості минулому. Наступного дня під час великої перерви студентка підійшла до подруги й чесно визнала її правоту. Дівчина зі зітханням запитала, що ж їм тепер робити з усім цим, зважаючи на те, що тато через свою природну скромність ніколи не проявить ініціативи при знайомстві. Аліса тут же єхидно парирувала, засумнівавшись у тому, що сама Аня морально готова до появи нової жінки в житті батька.

Вона просто зрадила б власному характеру, якби не спробувала злегка вколоти подругу в найвразливіше місце. Однак, помітивши засмучений вигляд Ані, відразу змінила тон на м’якший і впевнено пообіцяла, що вони неодмінно щось вигадають. Але поки дівчата напружено ламали голови, послідовно відкидаючи то один, то другий безумний план сватання, усе розв’язалося природним шляхом. Причому доля розпорядилася так витончено, ніби піднесла їм щедрий подарунок у форматі «два в одному».

Кардинальні зміни на особистому фронті одночасно постукали у двері і до тата, і до самої Анюти. Щоб уловити суть того, що відбувається, треба подумки перенестися до подій кінця вересня на четвертому курсі їхнього вишу. Саме тоді в їхній згуртованій групі несподівано з’явився новенький хлопець на ім’я Сергій, який зайняв вільне крісло поруч з Анею. Їхнє перше офіційне знайомство відбулося в гамірному коридорі під час великої перерви між важкими лекціями.

До Ані, яка мирно розмовляла з новачком, стрімко підійшла всюдисуща Аліса й із неприхованою цікавістю поцікавилася, хто цей хлопець. Молодий чоловік добродушно, але з явним викликом запитав, як звати прекрасних «стареньких» дівчат, і чи не бояться вони отримати по шиї за таке визначення. Аня поспішила згладити напруження, лагідно погладивши подругу по плечу, представивши її на ім’я, а потім назвавши й себе. Але театральна Аліса вперто гнула свою лінію, зовсім не бажаючи здавати відвойовані позиції.

Вона урочисто заявила, що за образу «стареньких» вони негайно викликають його на дуель, і звеліла мілорду обирати зброю. Сергій виявився хлопцем не з боязких і миттю включився в запропоновану жартівливу гру. Усміхаючись, він відповів, що прекрасні дами самі не залишили йому жодного вибору в цій ситуації. Раз уже його нарекли мілордом, то битися доведеться на шпагах або, в крайньому разі, на дзвінких шаблях, зауважив студент.

Юнак лише розвів руками, нарікаючи, що гідного секунданта в цьому місті в нього поки що, на превеликий жаль, немає. В історії їхнього курсу ще не було прецедентів, щоб у словесних баталіях за Алісою не лишалося переможне останнє слово. Вона тут же витончено відбила цей випад, заявивши про свою готовність стати найнеупередженішим арбітром у світі. А битися благородному мілорду доведеться ось із цією найкращою й найбезжальнішою фехтувальницею їхньої альма-матер, оголосила дівчина, вказуючи на залиту рум’янцем Аню.

Аліса клятвено запевнила хлопця, що буде абсолютно чесною суддею для них обох, і звеліла не боятися. Галантно схиливши голову, Сергій відповів, що з превеликим задоволенням приймає цей виклик. Він запропонував зустрітися для проведення поєдинку одразу після закінчення пар у затишному кафе на найближчому перехресті. Новенький чесно зізнався, що просто ще не вивчив інших відповідних закладів у цій окрузі.

За його словами, він перебував у цьому величезному місті від сили без року тиждень і ще не встиг освоїтися. І ось за кілька годин уся трійця вже мирно сиділа за столиком у згаданому кафе. У процесі спілкування несподівано з’ясувався кумедний факт: усі троє виявилися палкими шанувальниками класичного пломбіру. Дівчата, зрозуміло, знищували солодкі ласощі з набагато більшим ентузіазмом.

Аліса тим часом влаштувала новому знайомому справжній перехресний допит з особливою пристрастю. Причина такої пильної уваги полягала в тому, що хлопець викликав явну й неприховану симпатію в обох подруг. Приваблювала в ньому далеко не лише приємна зовнішність, хоча пронизливі блакитні очі в поєднанні з густою темною чуприною виглядали вельми виграшно. До того ж Сергій мав чудову атлетичну фігуру й умів дуже гарно триматися в товаристві…